Не очікувала, що потраплю у таку ситуацію. Мені 30 років і я у стосунках із чоловіком всього 2 місяці. Місяць живемо разом. Нещодавно дізналася, що чекаю дитину. Цикл не є стабільним і вже 10 тижнів. Що робити, розуму не прикладу.
Я в іншій країні не працюю. Приїхала до Нідерландів як біженка, хлопець же був тут задовго до війни, хоча сам він з України. Приїздив сюди на заробітки, а зараз боїться їхати додому, тому що небезпечно.
Ще й у почуттях до нього не впевнена. Він теж шокований цією новиною. Він абсолютно не готовий до дітей, хоча у планах він хоче дітей, але не зараз, надто рано для наших стосунків, вони лише розпочалися.
Я божеволію від думок, від нерозуміння як жити далі, що робити. Думаю про переривання, але гадаю, що не зможу. Дуже страшно й великі ризики. Я не знаю, як так сталося.
І за що мені таке покарання? Сама я дитину не потягну. Якщо поїду до України, там хоч є житло та мама. Але як я працюватиму, на що утримувати сім’ю! Не думала, що колись потраплю в таку безвихідь.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…