Не очікувала, що потраплю у таку ситуацію. Мені 30 років і я у стосунках із чоловіком всього 2 місяці. Місяць живемо разом. Нещодавно дізналася, що чекаю дитину. Цикл не є стабільним і вже 10 тижнів. Що робити, розуму не прикладу.
Я в іншій країні не працюю. Приїхала до Нідерландів як біженка, хлопець же був тут задовго до війни, хоча сам він з України. Приїздив сюди на заробітки, а зараз боїться їхати додому, тому що небезпечно.
Ще й у почуттях до нього не впевнена. Він теж шокований цією новиною. Він абсолютно не готовий до дітей, хоча у планах він хоче дітей, але не зараз, надто рано для наших стосунків, вони лише розпочалися.
Я божеволію від думок, від нерозуміння як жити далі, що робити. Думаю про переривання, але гадаю, що не зможу. Дуже страшно й великі ризики. Я не знаю, як так сталося.
І за що мені таке покарання? Сама я дитину не потягну. Якщо поїду до України, там хоч є житло та мама. Але як я працюватиму, на що утримувати сім’ю! Не думала, що колись потраплю в таку безвихідь.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…