Не очікувала, що потраплю у таку ситуацію. Мені 30 років і я у стосунках із чоловіком всього 2 місяці. Місяць живемо разом. Нещодавно дізналася, що чекаю дитину. Цикл не є стабільним і вже 10 тижнів. Що робити, розуму не прикладу.
Я в іншій країні не працюю. Приїхала до Нідерландів як біженка, хлопець же був тут задовго до війни, хоча сам він з України. Приїздив сюди на заробітки, а зараз боїться їхати додому, тому що небезпечно.
Ще й у почуттях до нього не впевнена. Він теж шокований цією новиною. Він абсолютно не готовий до дітей, хоча у планах він хоче дітей, але не зараз, надто рано для наших стосунків, вони лише розпочалися.
Я божеволію від думок, від нерозуміння як жити далі, що робити. Думаю про переривання, але гадаю, що не зможу. Дуже страшно й великі ризики. Я не знаю, як так сталося.
І за що мені таке покарання? Сама я дитину не потягну. Якщо поїду до України, там хоч є житло та мама. Але як я працюватиму, на що утримувати сім’ю! Не думала, що колись потраплю в таку безвихідь.
— Мамо, Богдан з нами їхати не хоче. На кухні пахло печеною картопелько з свіжим…
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…