Подруга, скориставшись знижками, купила надгробки живим батькам. Ми дружили з Олею близько двадцяти років. Я бачила в її вчинках деякі дивацтва, але приймала таку, якою вона є. Делікатно уникала того, де наші думки різняться. Але один випадок привів мене просто у ступор.
На той час її батьки були живі. З мамою Оля була не дуже близька, а от батька, який пройшов війну, важкого інваліда любила. Та й він світився від радості, коли вона їх відвідувала.
Якось увечері Оля мені зателефонувала і обурено розповіла, що батьки від неї відвернулися, не хочуть розмовляти. Навіть батько прикривається шторкою. Вона просто кричала, що вони невдячні такі і сякі, що вона взагалі їх не розуміє та інше.
Справа ж виявилася ось у чому. Приїжджає Оля найнятою машиною до батьків і просить маму відкрити хлів у дворі. Мама здивована таким проханням, а подруга й каже: «Я вам із батьком надгробки купила за знижкою! Так вдало. Там ритуальна компанія збанкрутувала і все продає за гроші».
Батьків це збентежило. Втім, як і мене. А подруга схопила ключі, вивантажила з чоловіком надгробки в хлів і задоволена зайшла до будинку чаю з пиріжками попити. Але що не спитає батьків, у відповідь мовчання. Потім вона і почала батьків докоряти за їхню відсталість і невдячність.
Ну, не змогла я змовчати цього разу! Які тільки аргументи подрузі не наводила, що і аморально, і неправильно, негарно, передчасно. Навіть наважилася приклад їй навести, якби її діти за життя надгробок для неї приготували. Чи було б їй від цього добре?
Нічим не перейнялася вона. Так ми в думках і розійшлися і за її визначенням я недалекоглядна, неекономна. Нехай так, але живцем батьків я ховати з надгробками по знижці не збираюся. Дружбі нашій прийшов кінець.
Але навіщо я це розповіла. Нещодавно спільна приятелька із захопленням підтримала і в чудових тонах оцінила вчинок Олі. Це не похитнуло мого рішення та моїх принципів. Але, може, я відстала дійсно від життя? Хотілося б дізнатися про думки форумчан.
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…