Чи може свекруха змінитися? Я якось не впевнена, але чоловік обіцяє, що тепер буде інакше. І каже, щоб я вірила йому. У нас завжди конфлікти через свекруху. Вона дуже сильно ображається на дрібниці, це реально так. Я думаю, що вона спеціально чіпляється, щоб я була винна.
Останній випадок був. Ми були на дачі та поверталися додому. Я була з дитиною і ще були пакети в руках. Піднялися ми вдвох (я та дитина). Мати з чоловіком були ще внизу. Я випадково зачинила вхідні двері. Мама піднялася і чую, двері хтось намагається відчинити, я бігцем побігла та відчинила.
І наступного дня вранці свекруха розповіла моєму чоловікові і змусила, щоб він мені зробив зауваження, бо вона не заспокоїться. Він пішов і накричав, щоб мати почула це. А сказав такі слова: «Не смій зачиняти двері, коли мама піднімається!».
Я його попереджала, сказавши: “якщо ти підвищиш на мене голос біля своєї матері, я цього не пробачу”. Бо був випадок, коли він підвищив голос на мене, і його мати сяяла від щастя.
Я повернулася до батьків, тому що втомилася від тиску в мій бік. Бабуся прийшла і стала лаяти свою дочку, за таке ставлення до нареченої, сказавши, якщо так вона буде поводитися, то синові життя зламає. А його мати і слухати навіть не стала, відповіла тільки: «Та й добре». А чоловік увечері сказав, що поговорив, і тепер такого не повториться.
Раніше у сім’ї його мама керувала, і останнє слово за нею було. Чоловік каже: «у цьому моя помилка, тепер я буду головним, я чоловік і ви тепер слухатимете тільки мене». І потім ще сказав мамі: «у вас тепер робота — щоранку прокидаєтеся і у вас мета порозумітися з моєю дружиною, і з цієї миті, щоб більше не лізли в наше життя».
Просто дуже дивно, що його мати погодилася, бо знаю, що свекруха мене не переносить. Контролюють кожен крок свого сина і хоче знати все, куди, навіщо і чому. Такі люди не змінюються.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…