Рідна мама зруйнувала не лише своє життя, а й моє та брата

Мені 40 років, мамі 61 рік. Коли мені було 14 років батьки вирішили розлучитися. Нас із братом вважали дітьми, тому ніхто не пояснив нам, чому мама та тато пішли на цей крок. Я довго зла була на батька, думаючи, що це його провина. Після розлучення мама зійшлася з іншим чоловіком, я не була проти, навіть заохочувала її вибір. Але через кілька років побачила, що за цей час її кавалер жодного дня не працював.

Коли я вийшла заміж і народила, ми почали жити разом у одній квартирі. Мама намагалася розлучитися зі своїм чоловіком, але йому не було куди йти, він повертався, тиснув на жалість, і вона його прощала.

Він, як і раніше, не працював, сидів у неї на шиї. Любив випити, був украй емоційний, навіть руку міг підняти. У результаті років через 15 після початку їхніх стосунків я наважилася і після їхньої чергової сварки сама не пустила його до будинку — викинула всі його речі на сходи. Але мама знову його пробачила, правда, жити з нами він більше не став, тільки зрідка з’являвся.

Пізніше у мами стався серцевий напад. Я покинула роботу, виходила її, але вона стала сама не своя. Не слідувала вказівкам лікарів, не дотримувалася дієти, постійно дратувалась на мене.

І зараз наше спілкування має такий вигляд: ми не вітаємося, живучи в одній квартирі, я навіть не дивлюся в її бік. Коли вона критикує мене, я вже відкрито бажаю не жити. Іноді мені здається, що моя мати дуже дурна жінка, з якою я не хочу мати нічого спільного.

Не пам’ятаю, щоб вона дбала про мене. Просто все на автоматі робила, щоб сусіди не засудили. Не знаю, як мені позбутися своєї ненависті.

Єва, 41 рік