— Дратує мене це все, навіть не можу сказати як! Ну це мужик чи хто взагалі!? – обурюється Ірина, – Навіть умови ставити не стала, від такого тільки йти.
Ірина заміжня четвертий рік.
Дітей у неї з чоловіком Артемом не вийшло. Були невдалі спроби.
Жінка переживала, та й чоловік завжди говорив, що він дуже хоче дитинку.
Але на певному етапі Ірина спіймала себе на крамольній думці: «А можливо, все було й на краще?»
Жило подружжя на його території, у Артема спадкова двокімнатна, що залишилася від батьків, яких не стало, коли чоловікові виповнилося 25.
В один рік пішли і мати, і батько.
З Іриною Артем познайомився через 2 роки, ще рік просто зустрічалися, потім зареєстрували стосунки.
— У мене мама в Кропивницькому, там же й обидві бабусі живуть, – розповідає жінка, – тож я абсолютно не парилася з приводу того, що квартиру я винаймала в столиці, врешті-решт, я заробляла пристойно, особливо в останні роки.
А взагалі, ще за кілька років до знайомства з майбутнім чоловіком я почала знімати житло одна, без подружки.
Артем красиво залицявся, та й жили вони непогано.
Точніше, непогано було перші два роки сімейного життя.
Невдачі з зачаттям вибивали з колії, але Ірина могла собі дозволити і платні обстеження, і окрему палату на комерційній основі.
— Артем теж заробляв, – згадує вона, – і навіть кар’єру прагнув зробити, засмучувався, коли просували не його. А потім усе якось пішло не так.
— «Не так» – це нове керівництво на роботі чоловіка. Так співпало, що в Артема прихопило спину.
Прихопило сильно, ясна річ, у такому стані він працювати не зміг би.
Подзвонив на роботу, сказав, що братиме лікарняний.
Чесно лікувався кілька тижнів, а коли повернувся, йому запропонували написати заяву про звільнення, мовляв, у такий складний період він підвів фірму.
— Ну і що треба було робити, – пояснював Артем дружині, – в коліна падати перед новим шефом, який, виявляється, вважає, що працівник не може хворіти, що треба загнутися, але на роботі.
Розумієш, у пляшку полізу, нічого доброго з цього не вийде, тільки нерви мені вимотають.
Звільнився і звільнився, що я, роботу чи що не знайду.
Заодно я поки спину свою підлікую як слід, пройду обстеження, а то біль і запалення зняли, а причину так і не встановили.
— Загалом, вирішив мій чоловічок зайнятися здоров’ям, – хитає Ірина головою, – а з пошуками роботи почекати місяць інший . У всякому разі, так він тоді говорив. Я не заперечувала: є проблема, треба лікуватися, дещо відкладено.
Біда в тому, що здавши аналізи, пройшовши кілька лікарів, Артем цю справу закинув: не болить вже. Але й до пошуків роботи не приступив. Минув місяць, інший.
Чоловік, коли Ірина ставила запитання, відповідав, що склав резюме, закинув його як відгук на кілька вакансій, але поки що ніхто не передзвонив.
— Через 2 місяці його сидіння вдома я вже почала обурюватися, ну мало резюме закинути, треба й самому рухатися, дзвонити, дізнаватися, знайомих смикати», – каже Ірина, – «але чоловік просто вдавав, що шукає активно, я так зрозуміла».
— Я на співбесіду ходив, – час від часу повідомляв дружині Артем, – ні, не думаю, що вони подзвонять. Та й контора там… Та що ми все про роботу, проходь, я овочі потушкував, м’ясо в духовці запік, салатик зробив. Хочеш, я тобі ніжки помасажую?
На 5-му місяці сидіння вдома чоловік Ірини освоїв практично віртуозно всі навички ведення домашнього господарства: прибирання, прання, готування.
Розібрав усі шафи, влаштував на лоджії куточок відпочинку. Дружину незмінно зустрічав з роботи гарячою вечерею, був ніжний і попереджувальний.
Ні походів по магазинах, ні прибирань, ні нескінченного готування тепер для Ірини не існувало. Ось тільки в магазин чоловік ходив на гроші Ірини.
— А мені жінка ще одна в сім’ї не потрібна, – обурюється Ірина, – якось мимохідь я справлялася з усіма справами домашніми.
Культ із їжі не робила, чистоту фанатично не наводила. Мені потрібен у домі чоловік, добувач. Все ж таки є різниця, коли одна зарплата і коли дві?
У сім’ї почалися скандали, кілька разів Артем влаштовувався на перше-ліпше місце.
Одного разу пішов на лікарняний із застудою і тут же потім звільнився.
Другий раз вийшов кудись кур’єром і тиждень охав: «Спина болить».
У те, що у величезному місті немає роботи для здорового мужика, Ірина не вірить.
Чому залишалася весь цей час із ледарем?
Вона сама відповідає на це запитання:
— Зрештою я почала себе виправдовувати тим, що ось зараз я живу в затишній двокімнатній квартирі, не треба витрачатися на винайм, так, продукти і комуналку оплачувала, але ж так і так я б це оплачувала.
А вже один харчується чи двоє… Та й справи домашні зроблено…
Загалом, звісно, «думка» – так собі. Але оберігатися я почала ретельно. Надія на те, що чоловік за розум візьметься, була. Нормальний же був мужик.
У Ірини на роботі складна система оплати.
Є премії, ніколи не знаєш, у якому розмірі отримаєш за підсумками місяця. Оклад теж цілком собі гідний, але з преміями було то густо, то порожньо.
Ці самі премії Ірина без сорому витрачала на себе: новий одяг, процедури з догляду, придбала телефон, дорогі навушники.
— Ти все купуєш тільки собі, – одного разу висловив чоловік з образою, – ось у мене, наприклад, телефон уже зовсім старий, зарядку не тримає, камера слабенька…
Я вже не кажу про те, що я весь обносився. А зустрічають, як тобі відомо, по одягу. Ну на яку нормальну роботу я можу влаштуватися в таких лахах?
— Ось воно що! – Ірина несподівано для себе просто розлютилася, – Виявляється, що ти рік удома сидиш через те, що ти вдягнений погано?
— Ось я жодного разу тобі не дорікнув, що ти живеш у моїй квартирі, – відповів чоловік, – усе вдома роблю.
Ти від усього звільнена, зокрема й від плати за винайм. Але ні, варто було в мене початися періоду труднощів, як ти готова мене з лайном змішати.
— Ну і понеслося, – каже жінка, – у мене немов очі відкрилися. Так, чоловік про квартиру озвучив мої ж думки, але так вибісило – жах.
Я рік гарую одна, я залетіти боюся, щоб узагалі без доходу не залишитися.
А чоловічок собі заслуги записує, цілий список: квартира його, по дому я ні чорта не роблю.
Та ще й у чорному тлі тримаю мужика – не одягаю, новими гаджетами не балую!
Ірина зібрала речі, за кілька днів знайшла орендовану квартиру, зараз живе окремо, подала документи про розлучення.
Найцікавіше, що чоловік влаштувався на роботу відразу ж, зараз активно їй пише, телефонує, пропонує повернутися.
Але Ірині вже нічого не хочеться: ні чоловіка, ні дитини від цього чоловіка, хоча раніше вона про це часто молилася.
