– О, Миколо, привіт! – з подивом почув Микола за спиною, тільки-но, поставивши машину, попрямував до під’їзду, де жила коханка.
Озирнувся – це був родич його дружини. Вони виросли в одному селі, і чоловік поважав його дружину. Ось і зараз насамперед поцікавився:
– А де Лада? Ти у гості?
– Вітаю, – відповів Микола, паліруючись, як викрутитись із делікатної ситуації. – До родичів іду, попросили допомогти.
– А-а, – сказав чоловік. – А я живу в цьому будинку, тож заходь, якщо що. Передавай вітаннячка дружині.
Микола вже не мав жодного бажання йти до коханки. Тим більше, що останнім часом з нею стало некомфортно, – раз у раз вимагала, щоб визначився, – або йшов до неї, або залишався в родині.
З одного боку, її розумів — чотири роки відносин! Який жінці захочеться довгий зв’язок без зобов’язань?! А, з іншого, сама спочатку не казала про заміжжя (була вже в шлюбі, від якого залишилося троє дітей), що його й привабило.
У родині його все влаштовувало – дружина була дбайливою та доброю жінкою, гарною господинею, на відміну від коханки, яка не поспішала обтяжувати себе турботою про нього.
Була рада, коли старші діти визначилися, – дочка пішла до хлопця, з яким почали жити у цивільному шлюбі, син із появою коханки перейшов до батька. Вони з Миколою дратували одне одного, і жінка втомилася бути буфером.
І ось, через чотири роки стосунків їй захотілося певності, хоча ще недавно сама казала: ні-ні, більше жодних чоловіків поряд. А тут, зважаючи на все, зрозуміла: чоловік стоїть.
Завдяки йому скільки часу не знала і не знає проблем із фінансами та запасами на зиму, якщо куди треба, теж підставить плече, підвезе. Вміє готувати, до того ж – ще один плюс, враховуючи, що готувати вона зовсім не вміє.
– Розкажи про нас дружині, – вимагала кілька разів, на що він жартував.
– Ну що ти нависаєш? Ще не час.
– А коли цей час настане? – Не відставала вона. – То в тебе діти закінчували школу, то весілля на носі – постійно чую якісь обіцянки цяцянки.
Скажи краще, що не хочеш кидати дружину. Чи ти кохаєш її одну? – Раптом запитала з підозрою і, побачивши його сумніви, заявила: – Кохаєш, точно! То чого я з тобою час втрачаю?!
Постарався її заспокоїти, а, повертаючись додому, думав, що коханка, швидше за все, має рацію — почуття до дружини, як і раніше, збереглися, хоча, звичайно, це вже не та пристрасть, але щось не менш важливе.
Вона для нього як повітря. Познайомились колись на весіллі – можна сказати, відбив її у іншого. Розуміли одне одного з півслова.
У ліжку вони мали повний збіг, а спочатку пристрасть взагалі зашкалювала. Коли почалося відчуження і потягло його набік, сам не зрозумів.
Може, коли, глянувши на дружину, раптом подумав, що вона змінилася, – набрала зайву вагу, не соромилася сивого волосся, одягалася не модно.
Розумів, що частково в цьому винен сам, – спочатку, коли вона мріяла про обновки, спускав її з небес на землю, кажучи, що й так повний гардероб.
Те, що це були запаси зі студентських часів, якось упускав з уваги, але бажання дружини поступово зійшли нанівець. Чи то справа коханка!
Коли вперше побачив її в ресторані – сам відзначав зустріч із однокурсниками (неревнива дружина відпускала його), був у захваті — струнка, довгонога, стильна, з модною зачіскою.
Ось коли усвідомив вираз, що чоловік любить очима! З того моменту, як запросив її на танець, усе й закрутилось.
Думав, звичайно, це легкий флірт, – йти з родини не збирався, а виявилося – довгі стосунки. Щоправда, в останній рік коханка почала його мучити.
Ревнував, бачачи, як вона заграє з чоловіками, а коли почала ходити на танці у нього взагалі дах поїхав. Якось навіть на роботу до неї увірвався і вчинив скандал, думаючи, що в неї флірт з колегою.
А вона тільки підбурювала, грала як кішка з мишою. Себе не впізнавав – спокійний і добропорядний з дружиною, з коханкою ставав несамовитим.
– Не боїшся, що такі пристрасті доведуть тебе до інфаркту? – спитав якось друг, який знав про його відносини на стороні.
– Боюся, – зізнався чесно.
– Тоді що заважає кинути все? Тим більше, що твоя дружина не заслуговує на таке ставлення.
– Що ти маєш на увазі? – відповів він.
– Тільки те, що сказав, – знизав плечима друг. – Ти подивися на неї, мабуть, давно не дивився, старе трибло, через своє кохання.
– Знайшов старого! Лише п’ятдесят років, – сказав образливо і раптом схаменувся: – А чого це ти придивляєшся до моєї дружини?
Друг покрутив пальцем біля скроні, але сумніви в душі Миколи посіяв. Прислухавшись до поради, раптом побачив, що дружина і справді змінилася, – зробила нову зачіску, почала по-іншому одягатися, а головне, схудла, і все це їй дуже пасувало.
Все це промайнуло в голові, як кінокадри, поки в роздумі стояв і палив біля під’їзду коханки, дивлячись на двері, за якими зник родич дружини.
Потім різко відкинув недопалок, увійшов у під’їзд і вкинув у поштову скриньку ключі від квартири коханки, які вона віддала йому років зо три тому.
Вийшовши у двір, подався до машини. Вирулюючи на свою вулицю, з полегшенням подумав – додому!
О, Миколо, привіт! – з подивом почув Микола за спиною, тільки-но, поставивши машину, попрямував до під’їзду, де жила коханка.
Озирнувся – це був родич його дружини. Вони виросли в одному селі, і чоловік поважав його дружину. Ось і зараз насамперед поцікавився:
– А де Лада? Ти у гості?
– Вітаю, – відповів Микола, паліруючись, як викрутитись із делікатної ситуації. – До родичів іду, попросили допомогти.
– А-а, – сказав чоловік. – А я живу в цьому будинку, тож заходь, якщо що. Передавай вітаннячка дружині.
Микола вже не мав жодного бажання йти до коханки. Тим більше, що останнім часом з нею стало некомфортно, – раз у раз вимагала, щоб визначився, — або йшов до неї, або залишався в родині.
З одного боку, її розумів – чотири роки відносин! Який жінці захочеться довгий зв’язок без зобов’язань?! А, з іншого, сама спочатку не казала про заміжжя (була вже в шлюбі, від якого залишилося троє дітей), що його й привабило.
У родині його все влаштовувало – дружина була дбайливою та доброю жінкою, гарною господинею, на відміну від коханки, яка не поспішала обтяжувати себе турботою про нього. Була рада, коли старші діти визначилися, – дочка пішла до хлопця, з яким почали жити у цивільному шлюбі, син із появою коханки перейшов до батька. Вони з Миколою дратували одне одного, і жінка втомилася бути буфером.
І ось, через чотири роки стосунків їй захотілося певності, хоча ще недавно сама казала: ні-ні, більше жодних чоловіків поряд. А тут, зважаючи на все, зрозуміла: чоловік стоїть.
Завдяки йому скільки часу не знала і не знає проблем із фінансами та запасами на зиму, якщо куди треба, теж підставить плече, підвезе. Вміє готувати, до того ж – ще один плюс, враховуючи, що готувати вона зовсім не вміє.
– Розкажи про нас дружині, – вимагала кілька разів, на що він жартував.
– Ну що ти нависаєш? Ще не час.
– А коли цей час настане? – Не відставала вона. – То в тебе діти закінчували школу, то весілля на носі – постійно чую якісь обіцянки цяцянки. Скажи краще, що не хочеш кидати дружину. Чи ти кохаєш її одну? – Раптом запитала з підозрою і, побачивши його сумніви, заявила: – Кохаєш, точно! То чого я з тобою час втрачаю?!
Постарався її заспокоїти, а, повертаючись додому, думав, що коханка, швидше за все, має рацію — почуття до дружини, як і раніше, збереглися, хоча, звичайно, це вже не та пристрасть, але щось не менш важливе.
Вона для нього як повітря. Познайомились колись на весіллі — можна сказати, відбив її у іншого. Розуміли одне одного з півслова.
У ліжку вони мали повний збіг, а спочатку пристрасть взагалі зашкалювала. Коли почалося відчуження і потягло його набік, сам не зрозумів.
Може, коли, глянувши на дружину, раптом подумав, що вона змінилася, – набрала зайву вагу, не соромилася сивого волосся, одягалася не модно.
Розумів, що частково в цьому винен сам, — спочатку, коли вона мріяла про обновки, спускав її з небес на землю, кажучи, що й так повний гардероб.
Те, що це були запаси зі студентських часів, якось упускав з уваги, але бажання дружини поступово зійшли нанівець. Чи то справа коханка!
Коли вперше побачив її в ресторані – сам відзначав зустріч із однокурсниками (неревнива дружина відпускала його), був у захваті — струнка, довгонога, стильна, з модною зачіскою.
Ось коли усвідомив вираз, що чоловік любить очима! З того моменту, як запросив її на танець, усе й закрутилось.
Думав, звичайно, це легкий флірт, – йти з родини не збирався, а виявилося – довгі стосунки. Щоправда, в останній рік коханка почала його мучити.
Ревнував, бачачи, як вона заграє з чоловіками, а коли почала ходити на танці у нього взагалі дах поїхав. Якось навіть на роботу до неї увірвався і вчинив скандал, думаючи, що в неї флірт з колегою.
А вона тільки підбурювала, грала як кішка з мишою. Себе не впізнавав – спокійний і добропорядний з дружиною, з коханкою ставав несамовитим.
– Не боїшся, що такі пристрасті доведуть тебе до інфаркту? – спитав якось друг, який знав про його відносини на стороні.
– Боюся, – зізнався чесно.
– Тоді що заважає кинути все? Тим більше, що твоя дружина не заслуговує на таке ставлення.
– Що ти маєш на увазі? – відповів він.
– Тільки те, що сказав, – знизав плечима друг. – Ти подивися на неї, мабуть, давно не дивився, старе трибло, через своє кохання.
– Знайшов старого! Лише п’ятдесят років, – сказав образливо і раптом схаменувся: – А чого це ти придивляєшся до моєї дружини?
Друг покрутив пальцем біля скроні, але сумніви в душі Миколи посіяв. Прислухавшись до поради, раптом побачив, що дружина і справді змінилася, – зробила нову зачіску, почала по-іншому одягатися, а головне, схудла, і все це їй дуже пасувало.
Все це промайнуло в голові, як кінокадри, поки в роздумі стояв і палив біля під’їзду коханки, дивлячись на двері, за якими зник родич дружини.
Потім різко відкинув недопалок, увійшов у під’їзд і вкинув у поштову скриньку ключі від квартири коханки, які вона віддала йому років зо три тому.
Вийшовши у двір, подався до машини. Вирулюючи на свою вулицю, з полегшенням подумав – додому!
