Чоловік залишив мене без помешкання. Розлучення — це завжди тяжко, морально тяжко, а коли розлучення пов’язане ще з поділом майна, це у кілька разів складніше. Після зради чоловіка я з гордості винайняла собі квартиру (це було дуже безглуздо). Почала там жити в надії, що чоловік прийде за мною і проситиме вибачення, але не тут було.
Вся проблема в цій ситуації була в тому, що я не була зареєстрована у тій квартирі, де ми разом жили. Я знала це, але ніколи не надавала цьому значення, будучи впевнена, що сім’я наша міцна навіки. Його нова партнерка виявилася грамотною жінкою, і після мого відходу на орендовану квартиру, дуже швидко переселилася до нього.
Шляху тоді я вже не мала. Звернувшись до суду, я зрозуміла, що позовна заява на поділ майна вимагає і грошей, часу та великого терпіння. Нічого з цього на той момент у мене не було. І була одна надія на вирішення мого житлового питання – це мої батьки.
Я доросла людина, і мені дуже соромно просити допомоги у батьків. Але тато та мама — це на все життя. Вони не залишили мене у біді. Продали невелику дачу, додали частину своїх заощаджень, і я взяла невеликий кредит у банку.
Виплачую кредит акуратно, лишилося зовсім небагато. У результаті спільними зусиллями ми придбали для мене затишну квартирку, де я зараз живу.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…