Оксана була розлючена, коли дізналася про чоловікову заплановану поїздку за місто з друзями на найближчі вихідні.
— Не розумію, чому ти невдоволена, — скипів Ігор. — Я маю прив’язати себе до батареї вдома чи простягнути ланцюг від квартири до роботи?
— А я маю сидіти сама з малими дітьми, поки ти будеш розважатися? — не розуміла жінка. — Якщо ти забув, дітям уже п’ять місяців, і за цей час, та й за час їх виношування, я взагалі ніде не була!
— Нічого страшного, — намагався заспокоїти її чоловік. — Двійнята трохи підростуть, обов’язково будемо скрізь удвох їздити.
— Ну так, тільки зараз ти їдеш невідомо куди, а я маю вдома сидіти й вірити твоїм розповідям?
— А що саме тебе бентежить? — не розумів чоловік. — Олег збирає в заміському будинку чоловічу компанію на честь святкування ювілею.
— Ага, прям тільки чоловічу? — сумнівалася жінка.
— Нас буде восьмеро чоловік, — намагався стримуватися Ігор. — У п’ятницю ввечері їдемо, у неділю повертаємося. У плані заходів — риболовля, лазня, купання в місцевому озері та чоловічі посиденьки.
— Ага, а потім дівчата звідкись візьмуться випадково, — не здавалася Оксана.
Ігор не витримав тих фантазій, психонув і пішов із дому в жахливому настрої. Увечері вони з дружиною не розмовляли, а вранці в п’ятницю він вирушив на роботу, прихопивши речі для заміської поїздки.
— Значить, не передумав і мене брати з собою не збираєшся? — шипіла Оксана, намагаючись не розбудити дітей.
— Чому я маю передумати святкувати свято друга? — не розумів чоловік. — Ви з дітьми однозначно залишаєтеся вдома, і годі мені нерви псувати!
Цілий день Оксана ходила нервова і зла, і її настрій передавався хлопчикам. Вони постійно плакали, не хотіли спати й погано їли.
До останнього моменту жінка сподівалася, що в чоловіка прокинеться совість і після роботи він повернеться додому.
Навіть відео з крикливими синами йому надіслала. Але фокус не вдався, бо о восьмій вечора Ігор надіслав фото гарного озера, зроблене вже за містом.
Зла Оксана цілу ніч не спала, а вранці насамперед зателефонувала одній із дружин приятеля Ігоря.
— Чого ти так переживаєш? — не розуміла Світлана. — Ну, поїхали мужики разом відпочити, нехай їдуть!
— Ти справді не розумієш, чим це може обернутися? — міркувала Оксана.
— Похміллям помучаться, може, кого загублять у лісі, як минулого разу, — перераховувала можливі варіанти Світлана. — У найгіршому разі, посперечаються про вічні для чоловіків теми: політика, машини і жінки.
— Ось! — уже не могла стримуватися Оксана. — Саме дівчат там не вистачало. Мені цікаво: вони з собою з міста взяли, чи підуть шукати місцевих у селище?
— Ти збожеволіла? — сердилася Світлана. — Це ж не перша поїздка, навіщо стільки паніки? Не займайся дурницями й мені нерви не тріпай, повернуться наші ненаглядні завтра ввечері покусані комарами і задоволені риболовлею. І взагалі, я поспішаю, мені час іти.
Ще одній приятельці Оксана зателефонувала, сподіваючись на підтримку.
Але Ірина теж не бачила причин для занепокоєння.
— Поки чоловік у поїздці, я хоч відпочину, по магазинах із подругами пройдуся й серіал улюблений у тиші подивлюся, — міркувала Іра.
— Невже тобі все одно, що Іван зараз може бути з якоюсь дівчиною?
— Я знаю, що мій чоловік зараз слину пускає на спійману щуку й десяток карасів, фотки яких він надіслав уже в усіх ракурсах, — розповідала приятелька. — Розслабся ти вже, і вигоду нашу прорахуй.
— Яку? — нічого не розуміла нервова Оксана.
— За згоду на поїздку за місто я планую зі свого чолов’яги витрусити нову сумочку, і взагалі, якщо я теж зберуся з дівчатами в таку поїздку, то він не стане противитися.
Не розуміла Оксана такої безтурботності жінок, бо в свідомості крутилися різні картинки за участю Ігоря.
Половину суботи ледве витримала, а потім вирішила йому сюрприз у вигляді несподіваного приїзду влаштувати.
Місцезнаходження заміського будинку вона знала, тому вирішила наскочити з несподіваною перевірочкою.
Оксана не сумнівалася знайти в чоловічій компанії дівчат, розраховувала не просто грандіозний скандал влаштувати, а й усім свою правоту довести.
— Доню, я не можу зараз із малюками посидіти, — відповідала Оксані мати після озвученого прохання. — Зранку на дачу поїхала й повернуся тільки завтра. Якби ти раніше мене попередила, а так, вибач.
— Взагалі-то, сьогодні субота і я запрошена на день народження, — відмовлялася від допомоги сестра.
Ще одній подрузі Оксана зателефонувала, але в тієї був повний дім рідні, що приїхала в гості, тому варіант відпадав.
Але відмовлятися від поїздки через ситуацію, що склалася, ревнощі просто не могли й вона поїхала на своїй машині, завантаживши синів у дитячих кріслах на заднє сидіння.
Їхати довелося в один бік майже дві години, але сповнена рішучості Оксана не збиралася здаватися й таки з’явилася ближче до вечора на дачу до приятеля.
— Оксано, що сталося? — злякався господар будинку Олег, який побачив її першим.
— Нічого, просто мимо проїжджала, вирішила заглянути, — невдоволено відповідала вона, дістаючи синів.
— Ігор зараз із Іваном спійману рибу смажать за будинком, я покличу, — не міг отямитися від шоку чоловік.
— Не треба, я сама, — впевнено говорила жінка, не даючи змоги обманщикам приховати сліди «злочинів».
Тільки по факту вона й сама їх не знайшла, бо чоловік і двоє приятелів справді смажили рибу, ще двоє чоловіків готували дрова для мангала, а троє метушилися біля столу і явно готували вечерю.
— Що сталося? — зблід Ігор.
— Скучила, — невдоволено відповіла жінка, озираючись на всі боки. — Ви тут одні?
— Ні, з рибою, — пожартував один з учасників вечірки. — Русалок не вдалося наловити, будемо просто рибу їсти.
— Ти приперлася в таку далечінь разом із 5-місячними дітьми, щоб переконатися в тому, що я говорив правду? — не міг отямитися чоловік.
— А що мені залишалося робити, якщо тобі так сильно захотілося на відпочинок поїхати без мене?
Хлопчики, що прокинулися від гучних звуків і розмов, почали хникати.
Учасники вечірки з насмішкою поглядали на сімейку. Ігорю хотілося провалитися крізь землю.
Чоловік забрав синів і пішов до машини, рикнувши на дружину, щоб ішла слідом.
— Швидко додому, після приїзду одразу віддзвонитися! — говорив він крізь зуби. — Дякую за зіпсований настрій, втрачені вихідні й ганьбу перед хлопцями. Про це ми обов’язково поговоримо після мого повернення.
Оксана поїхала додому й намагалася не плакати.
Повернулися додому вони дуже пізно. Хлопчики після метушливого дня були неспокійними, і спати їх не вдалося вкласти вчасно.
У підсумку, після півночі Оксана провалилася в сон від втоми й прокинулася в розбитому стані. Вона вже не була впевнена, що зробила правильно, і розуміла, що складної розмови з чоловіком точно не уникнути.
— Ти ризикувала собою і дітьми, зганьбила мене перед друзями через свою дурість, — намагався не переходити на крик Ігор.
— А ти сам не здогадуєшся, чому я так вчинила? — витирала сльози Оксана. — Я ж від самого початку була проти твоєї поїздки.
— Ти так вчинила, бо ревнива егоїстка! — продовжував Ігор. — Задушила мене своїми підозрами, постійними перевірками і недовірою. Мені набридло!
— Можливо, такого не сталося б, якби ти мені не зрадив незабаром після весілля? — нагадала Оксана. — Пам’ятаєш, я тоді ще носила під серцем двійнят!
— Мені здавалося, ми цю тему вже закрили, діти у нас, живемо далі, чого ти ще хочеш? — переходив він на підвищені тони. — Ми тисячу разів це обговорювали, ти обіцяла пробачити, я — не повторювати, але знову ходимо по тому ж самому колу.
— Пробачити обіцяла, а от забути не можу, — чесно говорила Оксана. — Щоразу в голові це кіно.
— Тоді, може, все це даремно? — раптом запитав він. — Не хочу я все життя щось доводити, на колінах повзати і на повідку ходити. Не потрібно нікому нерви тріпати, якщо немає довіри, то й сім’ї в нас не вийде.
Він пішов, грюкнувши дверима й розбудивши синів.
Вона не могла поворухнутися, хоча потрібно було поспішати до плачучих малюків. Оксана розуміла, що Ігор має рацію в цих судженнях, але й із собою нічого вдіяти не могла.
Думала, все згодом забудеться, і народження дітей врятує шлюб, а по факту — з кожним днем ставало тільки гірше.
***
На жаль, життя часто підкидає нам випробування, де старі образи стають нестерпним тягарем, що руйнує сьогодення.
Історія Оксани та Ігоря — це сумний приклад того, як незакрита рана отруює довіру, змушуючи ходити по колу підозр та образ.
