Два роки тому я одружився з дуже гарною, красивою дівчиною. Вона майже на 8 років мене молодша.
Я дуже кохаю її і довго домагався її уваги, і зараз дуже боюся її втратити. Сам працюю у великій компанії, добре заробляю, але після розлучення довелося починати все спочатку, оскільки житло залишив колишній дружині та синові.
Аліменти плачу вже 5 років після розлучення, вони забезпечують не лише сина, а й колишню дружину, вона не працює. Я ж мешкав у квартирі батьків, зробив там невеликий ремонт.
Вони переїхали до свого будинку в іншому місті. Крім батьків, у мене є старший брат.
Він одружений, має двох дітей. У нас завжди були досить близькі стосунки, він багато чому мене навчив, завжди допомагав.
Я повністю довіряв йому, він ще ніколи мене не підводив. Тому коли він попросив мене взяти кредит для відкриття свого бізнесу і пообіцяв віддати незабаром, я йому повірив.
Він показав мені бізнес-проект, все докладно розповів. У разі проблем обіцяв навіть машину продати, якщо що.
Я віддав йому гроші та попросив бути обережним, не вкладати все одразу. Він мав непоганий досвід у сфері бізнесу, тому я навіть не сумнівався, що все вийде. Був готовий чекати на якийсь час. Але я зовсім не очікував того, що потім сталося, через що ми з родиною залишилися без житла та змоги виховувати дитину.
Спочатку він допомагав сплачувати кредит, оплачував невелику частину, але потім це ставало все рідше. Розмови про свій проект завжди переводив, просив мене зачекати.
Так минув рік. Ні бізнесу, ні грошей я не побачив.
Брат так і ародовжує обіцяти, тільки ще й до цього перестав пускати на поріг, ховається, не бере слухавку. Незрозуміло навіть, на що він витратив гроші.
Наскаржився на мене батькам, незрозуміло навіть, що саме він їм сказав, але тепер вони збираються продавати квартиру, щоб віддати частину грошей йому. Мені пояснювати нічого не бажають.
Уперлися і все. Тож найближчим часом ми з дружиною маємо з’їхати.
Крім аліментів на мені ще й величезний кредит, ми тепер сильно заощаджуємо, живемо фактично на її зарплату, а зараз ще потрібно на щось винаймати квартиру. У мене дуже складна робота, я рідко буваю вдома, часу й так немає, тому на другу роботу я влаштуватися не зможу.
Приходжу додому без сил. Дружина ще шукає собі щось, але я дуже проти. Їй теж вистачає, адже вона й удома працює. Готує, прибирає.
Вона усміхається, каже, що ми впораємося, все витримаємо. Дуже хоче дитину.
А я не знаю, коли ми зможемо собі це дозволити. Адже щоб утримувати дитину потрібно багато грошей.
Я сильно розчарований у своїй сім’ї, цим ударом у спину як від брата, так і від батьків. Отримую хороші гроші, але ніби працюю за безкоштовно, все йде в порожнечу.
Лаю себе, що повірив, повівся на прохання брата і вирішив допомогти. Стільки років вибивався в люди, щоби чогось досягти, з найнижчого рівня, і ось знову я тут.
Мені майже 40 років. Боюся, що дружина мене скоро покине. Навіщо їй жебрак чоловік, який не зможе забезпечити ні її, ні дітей. Не знаю, як ми житимемо далі, боюся, що всі найбільші труднощі тільки починаються.
