Сергій за один день втратив дружину та двох дітей. Вони загинули від рук російських окупантів у березні 2022 року в Ірпені на Київщині.
Так, у лютому захворіла мати Сергія, яка живе в Донецьку. 16 числа йому зателефонувала сестра і сказала, що маму забирають до клініки у тяжкому стані. Сергій порадився із дружиною та вирішив, що поїде у Донецьк. Вони хотіли забрати жінку до себе, але переїзд планували влітку.
“У 2014-2015 роках їздив туди кожні два тижні: через лінію розмежування кілька разів потрапляв під мінометний обстріл, ночував на блокпостах. Так що страху не було. Ми з дружиною розуміли, що ситуація в цілому ускладнюється, але наша помилка була в тому, що вирішили – загострення розпочнеться зі Сходу України… Тож 18 лютого я дістався Донецька”, – згадує чоловік.
Він розповів, що у Донецьку вже були проблеми зі зв’язком і спілкуватися із дружиною він міг через інтернет. О 5:00 24 лютого Тетяна повідомила, що повз їхній будинок пролетів снаряд. Чоловік одразу ж сказав дружині зняти хоча б 10 тисяч гривень готівки, купити необхідні продукти та воду на перші два тижні.
За два дні бої вже йшли біля Гостомельського аеропорту, але родина, яка пережила бої у Донецьку, не панікувала. Виїхати за будь-яку ціну в перші дні не прагнули, тим більше, що траса до Львова було переповнена. Ситуація в Ірпені погіршувалась і дійшла до критичної, тож Тетяна з дітьми вирішила поїхати.
Вони намагалися врятуватися чотири рази. 4 березня їх із Бучі накрив мінометний обстріл. 5 березня розпочалися вуличні бої. Вранці 6 березня Тетяна з дітьми у супроводі двох сусідів виїхали у бік Стоянки, але вночі село захопили росіяни. Там була єдина дорога, якою можна було виїхати з Ірпеня. Але росіяни навіть там обстрілювали машини людей, котрі намагалися врятуватися.
У зв’язку з цим Тетяна вирішила кинути машину і разом із дітьми пішла у напрямку Ірпінського мосту, але розпочався мінометний обстріл. Один зі снарядів упав поряд із Тетяною, 18-річним Микитою та дев’ятирічною Алісою.
Діти, один із собак сім’ї, а також волонтер, який вивів їх і під моста, загинули на місці. Тетяну військові відвезли до 7-ї лікарні міста Києва, де через добу вона померла, не приходячи до тями. Пізніше помер і другий пес.
Сергій чотири дні добирався до Києва з Донецька через Ростов-на-Дону, Москву, Калінінград та Польщу.
“Ніколи не забуду, як я тоді прийшов у морг, завалений убитими цивільними з Ірпеня, Бучі, Гостомеля. Комусь робили розтин, комусь – трепанацію черепа… Разом із патологоанатомом знайшли тіло дружини. Воно лежало у чорному поліетиленовому пакеті на підлозі. За допомогою її пальця намагався розблокувати телефон… Хто ж знав, що сенсор реагує тільки на тепло. З того часу відчуття холоду весь час зі мною, я його ненавиджу”, – зазначив Сергій.
Сьогодні чоловік став волонтером. Допомагає людям, які потрапили у схожі на ситуацію, відновлює будинки, зруйновані росіянами в Київській області.