Сестра залишилася одна в нашій спільній кімнаті, збирається виходити заміж і жити там же. Виходить, що моя частина квартири залишається їй, тому що виплатити гроші мені за неї ні в сестри, ні в батьків немає

Я завжди мріяла про свою окрему квартиру, живучи в крихітній кімнаті разом із молодшою сестрою, яка всі речі кидала на стілець, на якому я робила уроки, і в нас з нею були постійні конфлікти. У батьків кімната була трохи більша, але коли я одного разу запропонувала їм помінятися (адже нам із сестрою треба було разом на одному столі вивчати уроки), батьки відмовилися.

Тато тоді сказав, що одна з нас може займатись і на кухні. Мені тоді було так прикро, що я й досі це пам’ятаю.

І тоді я вирішила, що як тільки я стану дорослою і зможу сама заробляти, то обов’язково економитиму на всьому, але куплю собі окреме житло якнайшвидше.

Я вже два роки живу окремо від батьків, виплачую кредит, тому працюю на двох роботах і нічого не встигаю вдома зробити, навіть як слід прибрати після ремонту, розібрати коробки з привезеними з дому речами.

Сестра залишилася одна в нашій спільній кімнаті, збирається виходити заміж і жити там же. Виходить, що моя частина квартири залишається їй, тому що виплатити гроші мені за неї ні в сестри, ні в батьків немає.

Я розумію і тому не вимагаю як далі батьки розпорядяться квартирою, так і буде. Але прикро мені зовсім з іншого приводу.

Я попросила маму з сестрою приїхати і допомогти мені з прибиранням, але так і не дочекалася вони, чомусь весь час зайняті. Батька теж не допросишься, щоб допоміг шафки на кухні повісити, кухню купила вже три місяці тому.

Швидше за все, для генерального прибирання квартири мені доведеться когось наймати та платити ще й за це. Коли я зателефонувала мамі і сказала про це, вона пообіцяла приїхати у найближчий вихідний, але виявилося, що саме цього дня я не можу бути вдома (працюю на двох роботах, як я вже казала).

Але оскільки у мами є ключі від моєї квартири про всяк випадок, вона сказала, що я їй і не потрібна, сама впорається. Такої допомоги я не очікувала, коли приїхала додому і побачила це «прибирання», то вже пошкодувала, що просила їх про допомогу.

Всі мої мочалки, які я купила для прибирання, так і лежали не розпакованими, а мама все помила однією ганчіркою, спочатку пилюку з меблів, а потім і підлогу.

На моє запитання мама відповіла, що не звикла до різних там мочалок, а прибрала так, як завжди робила це вдома, і що якщо мені не подобається, то я могла б і сама вже давно все зробити, а не відволікати її з цього приводу. Я зрозуміла, що надалі так і робитиму, і що мені розраховувати на своїх рідних навіть у таких дрібницях не варто.