Я два роки тому розлучився із дружиною після 16 років шлюбу. З нею залишилися двоє дітей, з якими іноді бачуся, переписуюсь, спілкуюсь телефоном. Після розставання я постарався мінімізувати всі контакти з нею — спілкуюся лише з темами, які стосуються дітей. Зараз у мене дуже близькі, довірчі і, на мою думку, гармонійні стосунки з іншою жінкою.
Процес розлучення був непростим. Мені завжди здавалося, що ми живемо більш-менш нормально. Я працював на віддаленні та забезпечував сім’ю, а дружина розвивала свій бізнес, але без особливих успіхів. Гроші до сімейного бюджету від неї майже не надходили, я все тягнув один.
Думаю, моє невдоволення цією обставиною теж вплинуло на наші стосунки: я неодноразово вказував їй на її помилки, але моя критика у її свідомості трансформувалася у скарги «чоловік мене ніколи не підтримував».
Хоча я не розумію, як можна підтримувати бізнес, який не дає прибутку? Це вже не бізнес, а хобі. Вона ж цим бізнесом просто жила, критику сприймала болісно, а від порад відмахувалася. Я намагався налагодити стосунки, звертався до психологів, але це не допомогло. Ми не спали разом, майже не спілкувалися.
Одного дня переді мною поставили ультиматум: «або з’їжджаєш ти, або ми», і я вибрав перше. Про причини кризи я дізнався більше не від неї, а зі спілкування з її подругами: у нас різні погляди на сім’ю та роль чоловіка та дружини у ній, на подальше життя. Вона шкодує, що вийшла за мене заміж, я її розчарував і вона мріє, щоб я пішов.
Але мені здається, що я повністю цей гештальт не закрив. Незважаючи на те, що я щасливий у нових відносинах, я все одно періодично заходжу на сторінку дружини у соцмережі. Мені хочеться зрозуміти, чи продовжуються її стосунки з іншою людиною, які почалися ще тоді, коли ми жили разом. Чи, може, є хтось інший?
Не розумію, звідки такі думки? Чим продиктовані такі вчинки та інтерес, адже я достеменно знаю, що повернення до минулого вже не буде. Більше того: я часто ловлю себе на думці, що я її ненавиджу.
Іван, 45 років
