— Марино, ти мусиш мене виручити! — защебетала телефоном метушлива зовиця Олеся. — У нас післязавтра корпоратив. Шеф сказав, що я відповідальна за нього.
— А я чим можу допомогти? — перебила сестру чоловіка Марина.
— Ти ж гарна куховарка зі стажем! От я й вирішила до тебе звернутися. Список страв у мене є, — діловито промовила Олеся.
— Я вже два роки не беру замовлень, — заперечила жінка, якій не хотілося вплутуватися в затію зовиці. — Тобі краще звернутися в якийсь ресторан…
— Пробувала. Скрізь відмова. Кажуть, потрібно було раніше звертатися. А коли раніше, якщо шеф мені тільки вчора дав це завдання? — засхлипала носом Олеся. — Мені нема до кого більше звернутися. Марино, невже тобі не потрібен підробіток? Бюджет — двадцять тисяч.
Вона мала намір будь-що вмовити невістку допомогти їй із корпоративом.
— Ні, не можу, у мене інші справи, — люб’язно відмовилася Марина.
Вона думала, що Олеся знайде іншу куховарку, але та вирішила піти іншим шляхом.
Увечері повернувся з роботи чоловік і став слізно вмовляти Марину допомогти сестрі.
— Якщо Олеся не влаштує корпоратив, начальник вижене її, — пригнічено промовив Павло. — Люба, я ж не так часто тебе про щось прошу? Допоможи моїй сестрі.
Після прохання чоловіка Марина здалася й погодилася взяти замовлення на корпоратив у зовиці.
Напередодні урочистості жінка цілий день провела біля кухонної плити, і коли все було готово, зателефонувала Олесі.
— Марино, у мене часу зовсім немає. Завантажена по вуха! Привези все сама! — попросила зовиця.
Жінці, звісно, не сподобався цей нюанс, оскільки домовленості про це не було.
Скрегочучи зубами, Марина відвезла всі страви на роботу до Олесі. Зовиця навіть не вийшла її зустрічати, а наказала все відставити на ресепшені.
Два дні Олеся не давала про себе знати. Вона зателефонувала Марині лише ввечері в неділю.
— Що ти нам там наготувала? — не вітаючись, обурилася зовиця. — У нас весь відділ із унітазів два дні не злазив.
— Усе було свіже… Бути такого не може! — почала виправдовуватися Марина. — Ми потім доїдали з Павлом залишки, і з нами все нормально.
— Не знаю, я навіть вникати в це не хочу! — осадила невістку Олеся. — Шеф просто увесь кипить. Він дуже незадоволений. Погрожує мене звільнити. Я ж була відповідальна за корпоратив.
— Я тут ні до чого. Думайте, що ви ще їли й пили, — рішуче промовила жінка й згорнула розмову із зовицею.
Однак за годину Олеся перетелефонувала знову. Заливаючись сльозами, вона промовила:
— Шеф погрожує подати на тебе до суду! Тим паче, що ти все робила незаконно. Будь-хто копне й зрозуміє, що в тебе немає жодних документів і дозволів на приготування їжі для масових заходів.
— Ти ж мене попросила, — погрозливі слова зовиці ошелешили Марину.
— Я ж не знала, що ти можеш мене так підставити…
— Чого ти від мене хочеш? Нехай твій шеф іде, куди завгодно! — жінка насилу взяла себе в руки.
Вона була впевнена, що від її куховарства ні в кого не могло виникнути проблем зі шлунком.
Увечері Марині зателефонував незнайомець і повідомив, що він із поліції. Нібито на жінку написана заява, і якщо вона не владнає цей конфлікт, справа може дійти до суду.
— Я не визнаю своєї вини. Робіть, що хочете, — відповіла жінка, яка не збиралася здаватися.
— Мені дзвонила сестра, — у кімнату увійшов Павло. — Її шеф вимагає пʼятдесят тисяч гривень за моральну компенсацію. У такому разі він не домагатиметься для тебе покарання.
— Це якийсь блеф! Ми самі їли цю ж їжу, і обидва почуваємося прекрасно! — обурено відповіла Марина. — Як знала, що не варто зв’язуватися з твоєю сестрою.
— Може, віддати гроші? У нас же є накопичення. Так, це неймовірно велика сума для нашої родини. Але проблеми з законом – набагато серйозніше! — обережно запитав Павло.
— Ні! Віддати — отже, визнати свою вину! Я не вважаю, що в чомусь винна! — стояла на своєму жінка.
— Гаразд, поговорю з Олесею. Дізнаюся, змінилося щось чи ні, — задумливо пробурмотів чоловік.
Після того, як він повернувся від сестри, дзвінки Марині несподівано припинилися.
Жінці стало цікаво, як Павлові вдалося вмовити шефа сестри передумати.
— Я заплатив йому гроші, — розвів руками чоловік.
— Навіщо? — ледь не плачучи запитала Марина.
— Не хотів, щоб у нас були проблеми…
Жінка так була обурена поведінкою чоловіка та шантажем із боку шефа зовиці, що викликала таксі й поїхала в компанію Олесі.
Марині з великими труднощами вдалося домогтися зустрічі з повним чоловіком, схожим на колобка.
— Хто ви і що хочете?
— Мене звуть Марина. Я невістка Олесі, яка організовувала корпоратив, — на одному диханні випалила жінка.
— І що? — чоловік недбало відкинувся на спинку крісла. — Вам хіба не заплатили?
— Заплатили. Тільки я хочу сказати вам, що заявлю на вас у поліцію, якщо ви не повернете гроші! — войовничо промовила Марина.
— Які гроші? Ви ж сказали, що ми вам усе заплатили! — чоловік взявся ковиряти нігтем у зубах.
— Я говорю про пʼятдесят тисяч гривень, які вам віддав мій чоловік!
— Який ще чоловік? За що віддав?
— За.., — жінка раптом завмерла на місці. — У вашій компанії після корпоративу ніхто не труївся?
— Ні. А мав?
— Ні, ні, вибачте! — Марина позадкувала і, як ошпарена, вискочила за двері.
У її голові раптом став складатися пазл. Вона зрозуміла, що не було жодного розладу шлунка, і зовиця просто-напросто її обдурила, розігравши трагедію.
Марина тут же зателефонувала чоловікові й повідомила про те, що Олеся їх обдурила.
— Я зараз виб’ю з неї всю дурість! — гнівно прошипів чоловік і вирушив до сестри.
Додому Павло повернувся через пару годин і кинув на стіл купюри.
— Ти не повіриш! Олеся вибачилася й сказала, що просто хотіла з’їздити на море. Уяви собі? — чоловік присів на диван і схопився за голову. — Повірити не можу…
— Хто був той чоловік, який представився тобі її шефом?
— Її знайомий. Він же тобі й дзвонив від імені дільничного. Марино, хіба так буває? Як можна було так підло з нами вчинити? Вона ж моя сестра…
— Іноді рідня гірша за чужих людей, — зітхнула жінка й сіла поруч із чоловіком.
З того дня брат і сестра перестали спілкуватися. Павло не зміг пробачити Олесі обману.
***
Ця повчальна історія нагадує, що маніпуляції та шантаж, особливо з боку близьких, завдають глибокої шкоди.
На жаль, щира допомога іноді сприймається як належне, а родинні зв’язки використовуються для брудної гри. Мудрість Марини допомогла розкрити підлість, але гіркий осад у серці Павла залишився.
Навчіться вчасно говорити «ні» маніпуляторам, незалежно від їхнього статусу в родині.
А чи доводилося вам, любі читачі, розплачуватися за чиюсь хитрість чи виявляти підлість від найближчих?
