Антон та Іра готувалися до весілля. Загалом, усе, як у всіх. Банкетний зал, виїзна церемонія, ведучий, фотограф. Без будь-яких надмірностей, але все ж торжество.
Коли стали складати список гостей, з’ясувалося, що у багатьох є діти. Від нуля і до тринадцяти років.
Іра, загалом, дітей любила. Але так, здалеку. Проте вона чудово розуміла, що відпочинок із дітьми – це дещо інший відпочинок. І батькам спокійно не посидіти, і діти можуть бешкетувати й галасувати. Плюсом у них буде багато живих квітів, декору, кулі. Усе це, завдяки маленьким дитячим ручкам, може стати непридатним.
Шлюб в обох був перший і, як вони сподівалися, й останній. Хотілося б, щоб церемонія запам’яталася тільки приємними враженнями, і ніхто її не зіпсував би.
Гостей було чимало, але їхні друзі та родичі були пристойними людьми. Ніхто не напивався до втрати людської подоби, ніхто не буянив. Тож зіпсувати настрій могли тільки діти, як би погано це не звучало.
Трохи поміркувавши, наречена з нареченим вирішили попросити гостей прийти без дітей. І щоб самі гості спокійно відпочивали, і щоб молоді не нервували, що щось піде не так.
Майже всі поставилися з розумінням, а деякі навіть із радістю. Мовляв, спокійно відсвяткуємо, та й самі розслабимося.
І лише Ірина двоюрідна сестра сприйняла цю інформацію дуже боляче.
— Що за дурість? – фиркнула вона, коли Іра озвучила їй прохання телефоном. – Завжди на такі події всі ходять сім’ями, і я вперше чую таке образливе прохання.
— Олю, ну ти зрозумій, – спробувала Іра пояснити свою позицію, – і дітям буде нудно і важко просидіти так довго, і дорослі будуть переживати і стежити за ними. Вони можуть втрутитися в програму, лопнути кулі, та навіть собі нашкодити! Наш зал розташований на третьому поверсі ресторану, там круті сходи.
— І що? Це ж не ваша проблема! – ніяк не хотіла Оля розуміти позицію нареченої.
— Буде наша, якщо щось станеться!
Оля на якийсь час замовкла, і Іра вже сподівалася, що вона її зрозуміла. Але як би не так.
— Значить так: ми або всією сім’єю приходимо, або взагалі не приходимо. Мені дітей залишити ні з ким!
— А батьки чоловіка? – шукала Іра варіанти.
— Батьки чоловіка, – передражнила її Оля. – Та я їм не довіряю! Нагодують, не зрозумій чим! Загалом, вирішуй, хочеш ти нас бачити чи ні?
Ірі б чітко позначити свою позицію і не відступати, але їй якось ніяково стало. Може, і справді це якось не по-людськи.
І в підсумку вона здалася.
— Добре. Але будуть тільки ваші діти.
— А мені-то яке діло? – розсміялася Оля. – Якщо інші готові кинути своїх діток, то це їхня проблема!
Увечері Іра розповіла все майбутньому чоловікові.
— Мені взагалі ця Оля не подобається, – буркнув він. – Нетактовна, балакуча, вічно чутки якісь розпускає. Треба було сказати, щоб не приходила зовсім, якщо не може піти нам на поступки. І добре б, якби в них була безвихідна ситуація – і справді не було б із ким залишити дітей. Я б зрозумів, хоч і няню на вечір знайти не проблема. Але тут у них купа родичів, а вона просто пішла на принцип.
— Ну, я так не можу, – почала Іра. – Мені якось незручно було говорити, щоб вони тоді не приходили.
— Гаразд, – усміхнувся Антон. – Нічого страшного. Двоє дітей – це ще нічого. До того ж, їхньому старшому вже одинадцять, начебто, дорослий хлопець. А за молодшою нехай самі стежать.
До самого весілля Іра і забула вже про цю розмову. У неї справ було сила-силенна, та й нервувала вона сильно. Начебто, нічого такого, весілля – це ж просто, та велика гулянка. І все одно було хвилююче, немов вона переходила в новий етап свого життя.
Оля ж не передумала, і на весілля вони заявилися всією сім’єю. Маленька донька Соня була, як принцеса. І Іра подумала, що, можливо, вона й справді занадто перестрахувалася. Малятко навіть мило виглядало.
Спочатку все було добре. Урочисті промови, клятви, церемонія. І заповітне «так» від неї та Антона.
Усі гості перемістилися в банкетний зал, і ось там-то і почалися всі веселощі. Щоправда, в дещо іншому ключі, ніж планували молоді.
Спочатку Софійка, бігаючи біля столу, впустила келих. Той із дзвоном розбився об плитку, привертаючи до себе всю увагу.
— Це на щастя, – викрутився ведучий.
Іра зітхнула. Вона дуже сподівалася, що ця маленька неприємність буде єдиною.
Коли всі трохи поїли, а ведучий узяв коротку перерву, старший син Олі Кирило підійшов до пульта діджея і почав крутити там різні кнопки. Це помітив батько нареченої, і зробив йому зауваження. На що мати Кирила досить різко сказала, що нічого страшного не сталося, і не потрібно смикати дитину.
Іра все це почула, відчуваючи, як у душі піднімається роздратування. Діджей, який повернувся, попросив гостей не чіпати обладнання, але Оля тільки лише пирхнула. Мовляв, напридумували правил.
Але після цього все, начебто, йшло гладко. Звісно, Сонечка часом бігала по залу, а Кирило хапав зі столу їжу руками, але це було не настільки критично.
І Іра розслабилася. І навіть забула про ті дрібні неприємності, які сталися спочатку. Але, мабуть, даремно.
Коли настав урочистий момент, і Іра вийшла танцювати зі своїм чоловіком весільний танець, Сонечка вискочила на танцпол. Іра кивнула Олі, мовляв, прибери її, але та лише махнула рукою. Мовляв, хіба така принцеса може зіпсувати танець молодих? Ірі довелося взяти її за руку і відвести до мами.
— Стеж за нею, – рявкнула вона, відчуваючи, що злиться.
Оля з незадоволеним обличчям посадила дитину до себе на коліна. Було видно, що їй хочеться відпочивати, а не за дитиною стежити. І Ірі було зовсім незрозуміло, навіщо їх тоді треба було із собою тягнути. Просто похвалитися тим, що в тебе велика сім’я? Так вона у половини присутніх у залі не менша.
Танець пройшов, але враження вже були дещо зіпсовані. Іра виходила на танцмайданчик із трепетом, а стала танцювати вже зі злістю.
Було ще багато дрібниць, які дратували молодих і гостей. Соня наступила Ірі на сукню, залишивши слід від туфельок, Кирило перечепився на сходах, бо йому було нудно, і він просто бігав туди-сюди, заважаючи ходити офіціантам. Але це все була дурниця порівняно із закінченням вечора.
Оля добряче випила. Решта гостей були абсолютно адекватні, ніхто й не думав напиватися. Все ж мета свята не така. А ось Оля, мабуть, вирвавшись із дому, вирішила гульнути від душі.
Про дітей вона вже й забула. Благо її чоловік хоч іноді згадував про них і зупиняв.
Сонечка почала вередувати. Раз у раз, замість голосу ведучого було чути плач дитини.
— Почекай трохи, – лаяла її Оля, – скоро буде торт.
Тоді Сонечка почала канючити, що хоче тортика. Просто зараз!
Оля навіть нахабно попросила ведучого прискорити програму, щоб швидше торт винесли, а то її дитині спати треба, але, не скуштувавши торт, вони не підуть.
Звичайно, ведучий не став підлаштовуватися під Олю, чим дуже її образив.
І все ж, торт незабаром і справді винесли. Гарний, елегантний, із трьома ярусами. Чомусь торт Іра вибирала навіть ретельніше, ніж сукню. Вона сама ласунка, і хотіла, щоб і гості залишилися в захваті від їхнього з Антоном вибору.
Торт викотили на візку. Тут же підбіг фотограф, знімаючи цю красу. Іра посміхнулася – і справді, ідеальний.
І тут Сонечка побачила те, про що мріяла останню годину.
— Тортик! – закричала вона і вискочила на середину залу.
Оля її окрикнула, але якось мляво. Їй було не до цього, вона шукала напій, щоб собі підлити.
Іра не встигла перехопити дитину. А та, підскочивши до візка, прямо пальцями провела по крему, облизала їх і знову зробила те саме.
Оля, побачивши це, не осмикнула дитину, вибачаючись перед молодими, а лише розреготалася. Їй здалося це кумедним. Вона навіть натякнула фотографу, щоб зафіксував це.
Терпіння Іри досягло межі. І злилася вона, природно, не на маленьку Сонечку, якій не дали належного виховання, а на свою сестру.
Вона встала і попрямувала до неї. Антон намагався зупинити, але зрозумів, що не варто цього робити. Іра зараз була в такому стані, що й прибити здатна.
— Забирай своїх дітей і провалюй! – рявкнула Іра, анітрохи не бентежачись уваги гостей.
— Ти чого? Напилася, чи що? – гаркнула Оля.
— Я сказала, ідіть геть. Досить псувати мені свято.
Оля обізвала Іру неадекватною, схопила за руку Соню, яка вже вся перемазалася в кремі, і пішла в бік виходу.
Ведучий молодець, намагався згладити ситуацію, привести все до жарту. Але Ірі було невесело.
Не те, щоб свято було зіпсоване, все ж таки хороших моментів було набагато більше. Але враження все ж залишилися не тільки позитивні.
І найбільше Іру обурило, коли вона вже після дізналася, що Оля говорить про неї гидоти. Мовляв, вигнала їх зі свята ні за що, бо Іра просто дітей ненавидить. І Бог тоді не дасть їй діточок, бо все бачить.
Звісно, всі були на боці Іри, і з Олею вона перестала спілкуватися. Але осад, як то кажуть, залишився.
