Два роки не спілкуємося вже, вона онуку і не бачила навіть, образилася на нас дуже сильно просто, – засмучена Вікторія. – Але я теж не вважала за потрібне повертати їй щось.
— Я думаю, що ти правильно вчинила. Бабуся так вирішила, не ти, чому ти повинна щось повертати, – підтримує молоду жінку подруга. – І потім, повернеш, а де ви жити будете? Адже в тебе декрет і дитина!
Два роки тому Віка на чому світ стоїть посварилася з власною мамою. Щоправда, до цієї самої сварки багато чого сталося, але про все по порядку. Вікторія – єдина дочка у своєї матері, мама розлучена з 11-ти років дочки. Рідний батько незабаром після розлучення створив нову сім’ю і розчинився в тумані, дієвого способу змусити тоді татуся платити аліменти мама не знайшла.
Ростити дівчинку мамі допомагала бабуся. До слова, двокімнатна квартира, яку успадкувала мати, раніше належала її власній бабусі, тож житло в цій родині не вперше переходило саме від бабусі до онуки. Мамі, як визнає, Віка, було нелегко. Заміж вона більше так і не вийшла, грошей їм гостро не вистачало, але якось вижили.
У 26 років Вікторія зібралася виходити заміж, якраз у цей час бабуся вже була погана, спочатку зламала руку, потім стався приступ. Віка з нареченим просто розписалися, а мама, подумавши, вирішила, що вона сама перейде жити до бабусі, а квартиру залишить доньці, нехай живе і будує сім’ю.
Щоправда, була у мами одна умова: щомісячна грошова допомога з боку доньки. Мама розсудила, що раз дочка із зятем не зніматимуть житло, то в них будуть зайві гроші, які Віка даватиме матері.
— На предмети для догляду за бабусею, – пояснила мама. – І потім, я перейшла на половину ставки, щоб за нею доглядати, тож гроші нам дуже потрібні.
Віка на цю умову погодилася. У такому режимі вони прожили майже 3 роки. Дітей у неї тоді не було. Хотіли, але не виходило. І зайвих грошей у них із чоловіком теж не було, мама забирала більше половини її зарплати, а ще вони з чоловіком взяли машину в кредит.
— А тут вирішили ми на тиждень з’їздити на відпочинок, – згадує жінка. – Гаряча путівка, та й узагалі, на морі багато років не були ми обидва. Ну і не розрахували трохи. Сама поїздка, одягнути теж треба було щось, плюс кредит, плюс ще телефон у чоловіка зламався. Ми навіть у свою заначку залізли. Коли повернулися, думка була одна – дожити б до наступної зарплати.
Віка вирішила, що нічого страшного в цьому немає, якщо вона мамі виплати цього місяця трохи скоротить і затримає, зателефонувала, щоб попередити, а у відповідь почула обурення, обурення і образи.
— Ви відпочивали, поки я тут із бабусею поралася! Ви не розрахували, а ми маємо голодувати?
Про який голод мама говорила – незрозуміло, у бабусі цілком собі пристойна пенсія. Віка намагалася спокійно говорити з мамою, але та й чути нічого не хотіла. Дійшло до прямих образ і докорів.
— Щоб забезпечити вам солодке життя, я живу зі старою матір’ю, доглядаю за нею, терплю незручності! – маму явно понесло. – Знаєш що, а йдіть ви до біса! Звільняйте квартиру, досить. Легше її здати, ніж так. Ми домовлялися, ти не виконала умову. Усе, я так вирішила. Мої проблеми вас не хвилюють, але й твої мені теж по барабану в такому разі.
Можливо, справа б утряслася якось, але крики тещі чув чоловік. І він дружині скомандував: ідемо, звільняємо квартиру, яка різниця, віддаємо майже як за орендовану, раз затримали, а теща волає нестямно.
— З’їхали на кілька днів до свекрухи, потім пішли на оренду, до речі, майже так само й виходило. Кредитку завели тоді, але швидко віддали. А найголовніше, що ще на самому початку нашої з мамою розмови я встигла їй сказати, що ми, нарешті, чекаємо дитину. І все одно вона кричала і нас вигнала, – розводить Віка руками.
Квартиру мама не здала, за кілька місяців вона дзвонила доньці, просила посидіти з бабусею кілька днів, бо їй треба було лягти до лікарні, на хвилі цього навіть пропонувала доньці та зятю повернутися до її двокімнатної квартири на тих самих умовах, але зять уперся: “Буде важко, візьму підробіток, а у тещі в квартирі жити не будемо”.
До бабусі на кілька днів Вікторія переїхала разом із чоловіком. Бабуся, до речі, була ходяча на той момент, навіть гуляти виходила з сусідкою і подругою. Про те, що в один із таких днів бабуся з подругою дійшла до нотаріуса, який приймає в будинку навпроти, дівчина дізналася тільки після того як бабусі не стало, коли сама була вже на 9-му місяці.
На поминках подруга літньої пані і сказала, що є заповіт покійної на користь онуки, а не дочки. Природно, для мами Вікторії це було дуже несподівано, але, оговтавшись від шоку, мама знову почала кричати.
— І про те, що я за кілька днів бабусю опрацювала, і про те, що вона задовбалась за нею доглядати, і що ми з чоловіком – марнотрати, що спадок я маю їй повернути, інакше вона мене і знати не бажає, – зітхає Віка. – Народу було на поминках мало, але для присутніх був натуральний концерт.
— Слухай, а навіщо їй дві квартири? Здавати чи що хотіла?
Не знаю, що вона хотіла, – каже Віка. – Найімовірніше, ти маєш рацію. Ми тоді пішли просто з-за поминального столу з чоловіком, то мама не вгамувалася, вона почала мені надзвонювати і вимагати, щоб я повернула квартиру. За два тижні я в пологовий поїхала, але мама навіть не відреагувала на мої слова, що в неї онука тепер є.
Квартиру Віка вирішила не повертати. Розсудила, що вона має поважати волю покійної бабусі, що мама сама отримала житло в такий самий спосіб, що жити з дитиною на орендованому житлі важко, і взагалі – не валяється спадок на дорозі, нема чого ним розкидатися.
— Звісно, стосунки з мамою обірвані, – каже молода жінка. – Вона виїжджала назад до себе з прокльонами на нашу адресу, побажала, щоб і дочка моя зі мною коли-небудь так вчинила. І тут же сказала, що її квартира мені не дістанеться, тож у дочки моєї немає шансів так вчинити. Загалом, треш. Але от не вважаю я себе винуватою, ми з чоловіком кілька років досить значні суми мамі моїй віддавали, тож у догляді за бабусею я теж участь брала. Хоча й прикро, що все так.
Історію надіслала А. Ім’я героїні змінено.
А ви як вважаєте, Віка повинна була повернути мамі бабусину квартиру? Тоді б і стосунки між ними б збереглися, і маленька донька мала б двох бабусь та спадщину в майбутньому?
