Тетяна з ніг валилася від втоми, оскільки останні кілька днів були присвячені активній підготовці до святкування Нового Року.
— Може, нам уже варто змінити цю традицію щороку відзначати свято у нас? – цікавилася вона в чоловіка.
— У нас квартира велика, живемо майже в центрі і всім зручно, – міркував Юрій. – Не переживай, я допоможу з покупками, Марія на кухні допоможе і все буде добре.
— Ага, тільки мені потрібно готувати майже на двадцять осіб: батьки, твоя сестра з сім’єю, кілька друзів і ми, вже цілий натовп виходить, – зітхала Таня. – Це ще добре, що розподілили, хто і що готує.
— Ось бачиш, усе буде шикарно, не переживай, – Юра був у приємному передчутті свята.
Але в підсумку Тетяні довелося одній займатися побутовими справами. Дочка-підліток втекла на іменини до подружки. Юрій останніми днями приходив з роботи пізно і вже без сил. Таня теж працювала бухгалтером, поспішала здати всі звіти, але встигала займатися домашніми справами, іноді лягаючи далеко за північ. Меню на святковий стіл вони обговорили заздалегідь із матір’ю, свекрухою і сестрою чоловіка, розділивши обов’язки.
— Так буде простіше і зручніше, – говорила мати Людмила. – У нас із Валентиною більше вільного часу, тож встигнемо все приготувати і принесемо готове.
— А я не впевнена, що встигну з усім впоратися, – говорила ще за кілька тижнів до свята Світлана. – Зараз на роботі жах, удома Саня прихворів, і взагалі, Іван із відрядження повернеться тільки тридцять першого числа, мені навіть допомогти нікому.
— Отже, ми візьмемо на себе більшу частину, – продовжувала Люда. – Ти приготуй холодець і свою фірмову качку з апельсинами, а з рештою ми впораємося. І цукерок купи для дітей.
Таня не була здивована поведінкою родички, оскільки на кожному спільному заході відбувалося щось подібне. У сестри чоловіка терміново з’являлися важливі справи, турботи або неприємності. Найчастіше Іван приносив пакет продуктів, які не потребують приготування, і все на цьому. Сваритися з сестрою чоловіка не хотілося, але вона конкретно втомила Тетяну своїм вічним ниттям.
— Якщо твоя сестра знову спробує зіскочити в останню мить, наступного разу відзначатимемо свято в них удома, – попереджала вона чоловіка.
— Ну, не бурчи, так, Света не особливо практична, але родичів не обирають, – міркував Юрій.
Юрію дуже хотілося відзначити свято в приємній компанії близьких людей, тому він старанно згладжував кути. Грошей на приготування він не шкодував, а фактично всі турботи і метушня лягли на плечі дружини. Таня прибирала, готувала їжу і купувала подарунки дітям, зустрічаючи гостей у прикрашеній квартирі. Щоправда на себе часу й сил уже не вистачило, тож в останню хвилину помила голову та вскочила в зручний костюм і улюблені домашні капці.
З приходом гостей квартира перетворювалася на вулик, оскільки всі обмінювалися привітаннями, розпаковували подарунки і хвалилися своїми кулінарними досягненнями. За фактом Таня приготувала більшу половину частувань, решту страв принесли мати і свекруха. Света ж почала з порога бубоніти про свою завантаженість і купу проблем.
— Нічого не встигаю, – крутилася вона біля дзеркала в гарній сукні. – Іван приїхав кілька годин тому, Саня зранку ще не дуже добре почувався, і взагалі.
— Щось я не бачу ваших сумок, – намагався тактовно натякати Юрій.
— Ой, ну які можуть бути церемонії між родичами, – поправляла вона гарну зачіску тонкими пальцями зі свіжим манікюром.
— Я не зрозумів, – чесно говорив господар будинку. – Мати щойно сказала, ти мала принести холодець, запечену качку, цукерки. Де це все?
— Так вийшло, що ми не встигли, за що просимо вибачення, – бубоніла далі Світлана. – В останню хвилину я Івана зганяла в підвал за маринованими огірками і в магазині поруч із будинком купили ковбаску, ось.
Таня дивилася на літрову банку консервації, зробленої минулого літа свекрухою, і на невелику ковбаску, не знаходячи слів. Їй стало так прикро, що довелося витратити тиждень часу і купу сил, щоб накрити цей святковий стіл, а Светка встигла зробити зачіску, макіяж, купити нове вбрання, і тільки на приготування двох страв часу не вистачило.
— Взагалі, ми розраховували на вас, – якось сумно сказала Таня. – І дітям солоденького нічого немає, ми не купували, думаючи, що ти принесеш.
— Ой, ти стільки всього наготувала, що їжі вистачить і так на тиждень, – Світлана вважала, що все гаразд. – А цукерки їсти шкідливо.
У Тані перехопило подих від такого нахабства, мати намагалася потягти її в іншу кімнату, а свекруха шукала виправдання доньці.
— Ну, нічого страшного, раз так вийшло, правда Танечко? – танцювала вона навколо невістки. – Головне, що ми всі зібралися разом і встигли до початку свята. У нас є ще кілька годин у запасі, тож ми зараз тобі все допоможемо зробити.
— Ага, – відповідала за невістку Світлана. – Тільки потрібно для початку мого Саню погодувати. У вас є суп або каша для дитини?
— У нас не стіл замовлень і нема чого лазити по холодильнику, – розпалювався Юрій. – А чим ти була зайнята, що дитина голодна?
— Сьогодні я присвятила день собі, – спокійно заявила дівчина.
Юрій не витримав, схопив куртку і кулею вилетів із квартири. У Тані був остаточно зіпсований настрій і повністю зникло бажання відзначати свято. Чоловік повернувся за тридцять хвилин до опівночі із пакетом солодощів і фруктів, чим привів дітвору в невимовний захват.
— Я переживала, – втомлено сказала Таня. – Тебе довго не було.
— У супермаркеті поруч із будинком нічого не вдалося знайти, більша частина магазинів уже зачинена, довелося помотатися, – виправдовувався він. – Зате свіжим повітрям подихав, настрій трохи покращився, і дітям свято зробив.
— Просто ви звикли балувати дитину, а в нас інше виховання, – невдоволено відповідала Світлана. – Ну та гаразд, уже час за стіл.
Потім родичі веселилися майже до ранку, на галас навіть сусіди підтягнулися, і вийшла багатолюдна вечірка. Тільки в Тетяни було єдине бажання: лягти спати, але їй доводилося постійно метушитися на кухні, а потім прибирати за гостями.
— Юрко стільки солодощів накупив, можна, нам частину із собою покласти? – запитала Світлана, збираючись додому. – Вам так багато все одно не потрібно, а Саня потягає вдома.
Юрій сам зібрав із собою пакет родичам, поклавши на дно принесені огірки та ковбасу. Він більшу частину вечора просидів із похмурим обличчям і тільки після кількох келихів перестав кидати сердиті погляди на сестрицю.
— Це був останній масовий збір у нашому домі, – сказав він дружині, коли за останніми гостями зачинилися двері.
— Сподіваюся, тому що я більше не зможу справлятися з таким натовпом і взагалі виходить, що свято є у всіх, крім нас, – погодилася з чоловіком Таня.
— На наступний Новий рік підемо в гості до Світлани, підготуйся, купиш нову сукню і запишешся на манікюр, – з посмішкою сказав Юрій дружині.
— Із задоволенням! – розвеселилася Таня.
На цьому і вирішили…
