xr:d:DAD-OgJlMQo:2419,j:4252947870554818065,t:24040514
Із чоловіком ми вже давно – 12 років. Ми маємо дитину 5 років. Але сім’я у нас дивна — чоловік весь час збирає гроші: то на авто, то на нереалізовані мрії у вигляді катера та будинку.
Грошей на життя ніколи не давав ні на виховання дитини, ні на побут, каже: «Адже ти теж заробляєш, так от вистачить кричати, а я збиратиму». Збоку здається, що навпаки дбайливий, цілеспрямований, і для друзів він найкращий. А я на кшталт тієї, хто сварить постійно.
Проблеми почалися на побутовому ґрунті. Живемо ми в його залишеній у спадок квартирі, але оскільки нам мало місця, мене весь час хвилює питання: чому ми, маючи дві однокімнатні (у мене теж є квартира), змушені тулитися з дитиною в цій.
Дитині скоро до школи, а він все каже: «чекай, я накопичу скоро на будинок», але я розумію, що це нереально. Пропонувала об’єднати обидва житла та жити в нормальних умовах.
Але він категорично не хоче продавати свою квартиру. У підсумку за ці роки, а за останній рік особливо, відсутність допомоги з його боку, матеріальної та моральної, призвели до того, що він став мені байдужим.
Все більше я почала вирішувати все сама — і мені це сподобалося. Нещодавня моторошна сварка, коли він нас уночі вигнав з дитиною на вулицю під крижаний дощ, стала останньою краплею.
Я пообіцяла собі, що все, тепер я мушу піти. Але оскільки є багато «але», змушена була повернутися до нього.
Загалом, вирішила продати свою квартиру та переїхати до ближнього міста. І тут раптом він почав виявляти участь у долі дитини.
Почав говорити про майбутню покупку спільної квартири. Я зовсім заплутала.
Попереду хоч і невідоме, але спокійне життя без його гулянок та постійного накопичення грошей, у результаті якого я все тягну сама.
З іншого боку, він почав виправлятися чи що це? Я вже не розумію. І з ним важко, і самотнє майбутнє лякає.
Кажуть, що справжньої жіночої дружби не буває. Тетяна б гірко розсміялася в обличчя тому, хто…
Я дивилася на екран телефону, який надривався вже втретє, і відчувала, як усередині все закипає.…
Марія важко зітхає, за вікном сумно накрапає осінній дощ, але на душі в жінки —…
«Ти уявляєш, Галю? Вже третю ніч очей не склеплю, п’ю серцеві краплі, а воно все…
Здавалося б, що може змінити звичайний ранковий трамвай, на який ти чекаєш роками на одній…
Є спогади, які пахнуть чебрецем, теплим хлібом і трохи — нафталіном із дідової шафи. У…