Рішення переїхати в сільську місцевість у Ніни з чоловіком Олексієм було обопільним. Обидва виросли в невеликих селищах, у місто приїхали тільки щоб здобути освіту. Ніна вивчилася на лікаря, Олексій – на механізатора.
Обравши село неподалік обласного центру, пара переселилася у придбаний ними невеликий будинок. Перший час усе йшло чудово: облаштувалися, зробили ремонт у новій оселі, упорядкували город, обзавелися курочками.
Ніна влаштувалася працювати в місцеву дільничну лікарню, Олексій оформив приватне підприємство і займався ремонтом усієї сільської техніки. Незабаром з’явився довгоочікуваний син і… Ніна раптом виявила, що в селі немає її ровесниць або хоча б таких самих матусь із малечею, як вона. Усі молоді мами вже справно віддали дітей до дитячого садочка і вийшли на роботу. Спілкуватися Ніні було ні з ким, крім власного чоловіка. Але Олексій усіма днями пропадав на роботі, намагаючись, щоб сім’я, яка збільшилася, ні в чому не потребувала.
Ніна на самоті гуляла з коляскою селом, аж раптом побачила молоду дівчину, вдягнену за останньою міською модою, у коротких чобітках на підборах, модному короткому пальто і … з коляскою!
— Ой, здрастуйте! – почала дівчина, коли вони порівнялися. – Ви до лікаря йдете?
— Ні, – зраділа Ніна, передчуваючи майбутнє спілкування.
— Такий жах! – картинно закотила очі дівчина. – У цій глушині немає лікарів!
— Тому що лікар у декреті! – сміючись вимовила Ніна, вирішивши не звертати уваги на характеристику улюбленого села.
— Так? А ви знаєте, де вона живе? Нам дуже треба! Я їй заплачу!
— Платити нічого не потрібно. Це я, – посміхнулася Ніна.
— Здорово! А ви можете нас подивитися?
— Так, звісно.
Розмовляючи, жінки дійшли до будинку, де жила нова знайома. Вона виявилася сусідкою Ніни. За двадцять хвилин вони вже були подругами і розмовляли за чашкою чаю, сидячи на кухні в Каті.
Катя розповіла, що її чоловік негідник і гуляка. Що вона кинула його і поїхала в рідне село разом із дитиною.
— Цей будинок мені від бабусі дістався. Ось я й вирішила сюди заселитися – матері ж не до мене. У неї наречений новий!
Ніна співчутливо кивала головою. Під час огляду хлопчика Катерини, вона зрозуміла, що той дуже слабкий і потребує лікування та ретельного догляду.
— Знаєш, Катрусю, давай я домовлюся і ми завтра сходимо в лікарню разом. Там я зможу зробити необхідні процедури твоєму Матвію і виписати ліки, – запропонувала Ніна. На тому й вирішили.
Наступного дня, під час оформлення картки Матвія, Ніна дізналася від Катерини, що вони з батьком хлопчика не розписані офіційно. Вирішивши, що зараз це нормально – називати співмешканців чоловіками – Ніна не стала на цьому зациклюватися.
Незважаючи на сільську місцевість і не дуже хороші дороги, Катерина продовжувала одягатися немов на дискотеку. Усе взуття в неї було тільки на підборах, короткі спідниці, обтислі штани і яскраві куртки. На їхніх спільних прогулянках говорила теж здебільшого тільки Катя. Вона розповідала про своє життя у великому місті і про те, скільки в неї було залицяльників.
За її словами, всі її дуже любили, добре забезпечували і готові були кинути світ до її ніг.
— А я ось, дурепа, схопилася за цього Дмитра! – зітхала театрально Катерина. – Ну він теж за мною довго бігав. Квітами завалював, прикраси дарував, лахміття фірмові купував…
— А де все це? – одного разу запитала Ніна. Хоч вона й була не фахівець у цьому питанні, але все-таки розуміла, що речі Каті зі звичайного речового ринку, а біжутерія ну ніяк не нагадує дорогі прикраси з натуральним камінням.
— Я йому в пику кинула, коли йшла! – пафосно вигукнула дівчина.
— Даремно ти так, – похитала головою Ніна, – могла б зараз їх продати і не замислюватися про завтрашній день.
— Я й так не замислююся! – фиркнула чомусь уражена Катя. – Я можу будь-якому своєму колишньому зателефонувати, і він одразу примчиться і закидає мене подарунками!
— Ну хоча б на аліменти на батька Матвія подала? – не вгамовувалася Ніна.
— Нам від цього довбня нічого не потрібно! – Катя чомусь почала злитися і Ніна вирішила закрити цю тему.
Одного разу Катя прибігла до Ніни з радісними криками:
— Нінко! До мене Вадим їде!
— Хто це? – здивувалася Ніна. У низці наречених Катерини, про яких вона розповідала, жінка втратила лік, а вже імена й поготів не запам’ятовувала.
— Ну Вадим! Я тобі про нього розповідала! – Катя докірливо подивилася на подругу. – Ми з ним у нічному клубі познайомилися. Я тоді зі своїм дурнем посварилася і пішла на дискотеку. А там Вадим. Ми з ним кілька разів зустрічалися. Але потім я все одно повернулася до свого. Вадим не міг мені забезпечити того, чого я хотіла. Так от: він мене знайшов у соцмережі й буквально благав зустрітися. Типу весь цей час про мене тільки й думав і дуже хоче побачити. Ну я й дозволила приїхати.
— Здорово! А коли він приїде?
— Завтра.
— Чим ти його будеш пригощати?
— Нічим! Нехай сам мені частування везе!
— Так не піде! Мужика потрібно нормально зустріти, а вже потім від нього чекати відповідних подарунків.
— Ну не знаю… – протягнула Катя. Видно було, що вона чогось не договорює.
— А знаєш що? – осяяло раптом Ніну. Вона здогадалася, що в Каті, найімовірніше, немає грошей на святковий обід. – А давайте до нас! Завтра якраз вихідний. Олексій шашлик посмажить, я салатиків нароблю… Посидимо душевно в нас у дворі!
— Ой! Спасибі! – зраділа Катерина. – Він якраз в обід приїжджає. Я піду його зустрічати, заведу в магазин за напоями і відразу до вас!
Вадим виявився інтелігентним, спокійним молодим чоловіком. На відміну від Катерини, яка базікала без перестану, він лише посміхався і час від часу відповідав на поставлені йому запитання. Катерина всіма силами намагалася показати сусідам, що Вадим від неї в захваті, ставлячи йому провокаційні запитання і притискаючись до нього так, що Вадим змушений був її обіймати.
— Не пара він Катьці! – видав свій вердикт Олексій, коли вони з Ніною лягли спати.
— Ну чому ж? Он він як терпляче слухав її балачки і не відводив погляд від неї! – заперечила жінка.
— Вадим просто вихований молодий чоловік, – не вгамовувався чоловік, – на відміну від твоєї Катерини. Ти вже вибач, але від твоєї подруги за версту тхне нахабством і завищеною самооцінкою не дуже розумної жінки. Не дивно, що всі її наречені від неї тікали.
У душі Ніна була згодна з чоловіком, але все-таки вирішила заступитися за подругу:
— Даремно ти так, любий. Катя дуже добра і чуйна дівчина. До того ж, прекрасна господиня. Ну любить дівчина трохи перебільшити і показати себе, але це ж не привід до неї чіплятися. У всіх свої таргани в голові.
— Не сперечаюся. Тобі видніше, – погодився Олексій і притиснув дружину до себе.
Кілька днів подруги не бачилися, а потім до неї увірвалася Катерина і з порога закричала:
— Нінко! Я заміж виходжу!
— За кого? – витираючи руки рушником, Ніна вибігла з кухні назустріч подрузі.
— У сенсі «за кого?» За Вадима, звісно! – Катерина плюхнулася на стілець і вже спокійно попросила. – Дай води!
Після того, як дівчина напилася води, з’ясувалося, що Вадим освідчився Катерині і навіть готовий усиновити її Матвійку.
— Я ж казала: кохає шалено! – самовдоволено проголосила дівчина. – Сказав, зараз одружимося, потім він зробить ремонт у своїй квартирі й перевезе нас туди. Нарешті я поїду з цієї діри!
— Так він же не такий багатий, як ти хотіла, – Ніні стало прикро за рідне село, яке дало притулок Каті та її дитині.
— Що робити? – зітхнула дівчина. – Спочатку з Вадимом поживу. А там знайду собі нормального мужика й розлучуся. Головне зараз – переїхати у велике місто!
Катя схопилася і попрямувала до виходу:
— Запрошення на весілля я тобі принесу! – крикнула вона вже від дверей.
Народу на весіллі було небагато: мати Каті, батьки Вадима, які ще не оговталися від його швидкого одруження, але вже на всю няньчаться з новоспеченим онуком, і Ніна з Олексієм.
Катерина вся світилася від щастя і від гордості за себе. У роль дружини вона ввійшла одразу після РАЦСу, командуючи Вадиму куди сісти, що зробити, куди йти і що принести. Вадим покірно все виконував, час від часу поглядаючи на Матвія.
Засиділися допізна. Найостаннішими залишалися батько Вадима, Георгій Юрійович, і Олексій. Ніна допомагала матері Вадима прибирати зі столу, тоді як сама Катя потягла Вадима до будинку. Мати Катерини теж пішла.
— Я от одного не розумію, – говорив уже неабияк напідпитку Георгій Юрійович такому самому не дуже тверезому Олексію, – чому Катька не повідомила Вадиму, що чекає від нього дитину? Адже видно, що матеріальне становище в неї не дуже! Чого чекала стільки часу? Тим паче, дитинка ж не зовсім здорова. Стільки грошей потрібно на лікування, а вона все пишалася!!!
Олексій здивовано подивився на Ніну. Між подружжям не було таємниць і чоловік знав, чия дитина в Каті.
— Хорошо, що Вадим її знайшов! – вимовив здивований Олексій.
— Та яке! Він її й не шукав! Він з іншою зустрічався, коли Катька йому написала: що мовляв так і так. Дитина в неї від нього. Потрібне лікування… Ось Вадька й рвонув. Шкода. Ірка в нього була гарна дівчина!
Олексій із Ніною переглянулися. В очах чоловіка з’явилася злість. Швидко прибравши зі столу, пара вирішила відкланятися.
— Ну не можна так! – обурювався наступного дня Олексій, ходячи будинком із кутка в куток. – Ця вертихвістка зіпсувала життя цілому сімейству заради своєї вигоди! І не факт, що з часом це не з’ясується!
— Олексію, заспокойся, – бігала за чоловіком Ніна, – Катя, як і будь-яка жінка, хоче простого сімейного щастя. Звісно, не дуже законним шляхом… Але… Раптом у них усе вийде? Вона Вадиму подарує ще дитинку і потім буде вже все одно, рідний Матвій чи ні!
— Ти сама хоч віриш у це? – Олексій зупинився і суворо подивився на дружину. – Ти згадай, що вона тобі про своїх залицяльників говорила! Навіть якщо їх і не було, але дівчинка, якщо судити з її розкішних розкошів, із гнильцею! Ні! Я так не можу! – Олексій знову забігав по кімнаті. -Зараз Вадим усиновить Матвія, а потім ця вертихвістка знайде собі якогось веселішого мужика і кине Вадима. А той платитиме аліменти на чужу дитину і не доведе, що він не повинен цього робити!
Ніна задумалася, згадавши слова Каті:
— Спочатку з Вадимом поживу. А там знайду собі нормального мужика і розлучуся. Головне зараз – переїхати у велике місто!
— А як же Матвій? – вона все ще намагалася виправдати подругу. – Хлопчик же ні в чому не винен! Зараз хоч у нього є можливість жити в повній сім’ї!
— Катька зі своєю легковажністю не довго проживе з будь-яким мужиком. Хлопцеві так і так уже не дуже пощастило, зʼявившись у такої матусі! Нехай подає на аліменти на справжнього батька Матвія! Може той проявить хоч якусь свідомість і забере дитину!
— Ти так це говориш, немов усі вже все знають! – Ніна стомлено опустилася на стілець. – Ми ж не скажемо Вадиму про цю аферу?
— Навіть не знаю, – Олексій присів поруч із дружиною, – з одного боку – не наша справа… А з іншого … Прикро за таких хороших людей… Але і як сказати їм – я не знаю…
— А не потрібно нічого говорити! – у кімнату увійшов Георгій Юрійович. – Ви вже вибачте. Голова з похмілля болить, вирішив ось до Олексія зайти – похмелитися. Двері не замкнені, стукати не став… Почув вашу розмову і … підслухав усе від початку до кінця.
Присоромлене подружжя мовчало, розглядаючи килим на підлозі.
— Та ви не хвилюйтеся! Ви ж нічого не говорили, це я без стуку увійшов і я ж вас і підслухав. На мене і всі палиці посиплються! – Георгій Юрійович без дозволу пройшов у кімнату і важко опустився на диван. Обличчя його було блідим, очі сльозилися. Ніна швидко встала і помчала в кухню. За кілька хвилин до дивана підсунули журнальний столик, на якому стояла пляшка наливки і нехитра закуска.
Наступного дня Вадим із батьками поїхав, залишивши Катю в її будинку. Вона прибігла до Ніни і влаштувала скандал, називаючи жінку зрадницею і всілякими неприємними словами. Ніна мовчки її вислухала, а потім вказала на двері. З цього дня жінки не спілкувалися.
Через кілька місяців, Катя кудись поїхала і більше її ніхто не бачив.
Ось така вийшла “дружба”.
