— Скільки ти їси, тобі заробляти треба рази в два більше, — докоряла Ганна чоловікові за його ж гроші, коли сиділа у декретній відпустці. Не можна було накласти рису більше, а котлет менше? — При цьому собі обновки чи нігтики – завжди будь ласка, — усміхається Людмила Аркадіївна

— Гаразд, не на вулицю, а за місцем реєстрації її та дитини, – каже Людмила Аркадіївна. – А що треба було? І з цим боргом змиритися й усе життя за неї платити, чи що?

Зараз Людмила Аркадіївна дякує небесам за те, що дозволили їй переконати сина й самому не прописатися в тій квартирі, і колишню невістку не реєструвати.

Так, усе одно без дозволу Людмили Аркадіївни з тією пропискою нічого б тоді не вийшло, але син на маму тоді навіть образився, мовляв, віддала квартиру тільки на словах, а насправді він там навіть «прописатися» не може.

Людмила Аркадіївна власниця трьох квартир. Була.

Пів року тому вона відмовилася вступати в спадщину за матір’ю на користь сина.

Син зараз власник двокімнатної, є двокімнатна квартира й у Людмили Аркадіївни, в ній вона живе.

І є однокімнатна, яку жінка успадкувала від вітчима свого сина 8 років тому.

6 років тому син одружився з Ганною, чотири з половиною роки внучці Людмили Аркадіївни.

9 місяців тому син від дружини пішов, а 4 місяці тому вже оформлено було офіційне розлучення подружжя.

Пішов син, виходить, майже одразу, як з’явилося куди – до квартири бабусі.

В принципі міг би з материної однокімнатної не йти, але проявив турботу про дружину й доньку, маму вмовив проявити жалість.

— Ганна з Запорізької області, там у неї частка в квартирі. Невелике селище, та й неблизько ж.

Син доньку любить, розсудив так, що якщо Ганна поїде, то дитину свою він бачитиме дуже рідко, та й відпускати в наш час туди її не хочеться. Небезпечно, – каже Людмила Аркадіївна.

– Ну я теж пішла назустріч, поки ще працюю, грошей вистачає. Розсудили так: стане невістка колишня на ноги, якось своє життя влаштує, тоді й з’їде з мого житла. Хотіли, щоб розійтися по-людськи.

Чому не стали жити?

Виявилися дуже різними, Ганна будь-яке, навіть дрібне непорозуміння перетворювала на скандал.

Різним був підхід подружжя й до грошей.

Колишня невістка з тих, хто любить рахувати чужі гроші, на себе їй не шкода, а на чоловіка – дуже навіть.

— Скільки ти їси, тобі заробляти треба рази в два більше, — докоряла Ганна чоловікові за його ж гроші, коли сиділа у декретній відпустці. Не можна було накласти рису більше, а котлет менше?

— При цьому собі обновки чи нігтики – завжди будь ласка, — усміхається Людмила Аркадіївна.

– Загалом, коли вже майже безперервно скандалили й любов у їхній парі випарувалася, син прийняв рішення йти.

Це ще довго терпів, дочекався, поки Ганна роботу знайде, вийде після декрету, щоб заробіток був, вона ж не офіційно працювала до декретної відпустки.

Невістка сказала скупе «дякую», коли чоловік їй оголосив, що його мама не проти того, щоб вони з донькою так і залишилися жити в однокімнатній.

Як вважає і син Людмили Аркадіївни, і вона сама, сприйняла це колишня невістка як належне.

Наостанок, правда, не втрималася, звинуватила чоловіка у всіх смертних гріхах: життя зіпсував, заробляв недостатньо, кинув її та доньку, вона нещасна, додому повернутися не може.

Так зараз в половини країни людей такі ж проблеми, і якось виживають.

Але це все лірика, при розлученні буває.

Умову колишній невістці ставила Людмила Аркадіївна тільки одну: оплачувати комунальні рахунки.

Справді, квартиру надали просто так, та ще й просто за комуналку?

— Аліменти вона отримувала. Я так думаю, що й на комуналку вона з мого сина ж і трусила додатково, — вважає колишня свекруха.

– Куди дівала? На себе (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) витрачала, треба ж якось життя влаштовувати, нового чоловіка шукати. Красоту наводити на вії нарощувати.

Як ви здогадуєтеся, за комунальні послуги в Ганни утворився величезний борг.

Людмила Аркадіївна схаменулася тільки тоді, коли в неї стали з зарплати утримувати вже за виконавчим листом.

Виходить, що жодного місяця комуналку Ганна не платила. Тільки за світло. Щоб не відключили.

Навіть гарячу воду не довелося вимикати комунальникам: у квартирі електричний бойлер, а перекривати холодне водопостачання не можна.

І будинок влаштований так, що каналізацію теж в окремо взятій квартирі не перекриєш.

Загалом, недорахувавшись частини зарплати, Людмила Аркадіївна пішла розбиратися.

Спочатку в керуючу компанію, потім до колишньої невістки.

— А тому що синочок Ваш занадто мало мені платить, — заявила Ганна. — Не було з чого мені комуналку платити, всі гроші я витрачала на дитину, на Вашу внучку.

Що Вам робити? З сина трясіть. Це його дитина живе.

Людмила Аркадіївна синові, звичайно, зателефонувала, але Ганні сказала, щоб збирала речі, більше вона в її квартирі не житиме.

Син колишню дружину до себе пустити відмовився навіть тимчасово, у нього зараз стосунки з жінкою, пані залишається зрідка ночувати.

— Через місяць тільки з’їхала, коли я вже поліцією пригрозила, — каже Людмила Аркадіївна.

– Демонстративно звільнилася з роботи й показала мені квитки додому. Речі вона собі до цього посилкою відправила, як виявилося.

— Не побачите тепер внучку! Будемо сидіти там трястися в небезпеці, і якщо що станеться з нами, то це буде на вашій совісті, так і знайте, — заявила Ганна.

– І синочок Ваш дорогоцінний не побачить свою дитину більше. Я все зроблю, щоб ви не спілкувалися.

Знайду приводи.

Не потрібні їй такі батьки (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) й бабусі, які спочатку на рівному місці мене з дитиною кинули, а потім взагалі на вулицю вигнали в моїй життєвій ситуації.

— Думаю, вона б щось у квартирі наробила, — впевнена Людмила Аркадіївна.

– Якби я вчасно не прийшла, не проконтролювала процес її виселення, то або шпалери б позривала, або сусідів постаралася б затопити.

Син, до речі, матері борг повернув уже, в повному обсязі.

Людмила Аркадіївна, звичайно, шкодує, що внучка практично втрачена для неї, але що поробиш, якщо колишня невістка доброго ставлення не цінує?

Так, не ужилися подружжя, але син повівся з колишньою дружиною та донькою порядно, та й Людмила Аркадіївна не стала в пляшку лізти.

— Якби оплачувала, роки б ще прожила. Я ж не звір якийсь. — каже жінка.

– А так… Ех. Син, звичайно, каже, що буде доньці телефонувати, намагатися приїжджати, а я не знаю.

Ну куди я поїду? Сподіваюся, що внуки в мене ще будуть, а ні – значить ні.

Що скажете?

 

You cannot copy content of this page