Поведінка доньки боляче ранять мою душу. Моїй доньці лише 16 років. Навчається у технікумі, з хлопцем не зустрічається. 1 вересня у технікумі куратор опитувала студентів про те, від куди вони, звідки дізналися про цей технікум та про те, де працюють батьки.
Після виступів її однокурсників, їй стало соромно, що її мати супер заможна бізнесвумен, а рядовий співробітник. Пішла на танці. На одному занятті всі почали ділитися своїми враженнями про поїздки по містах, країнах, про досягнення і т.д.
Слова моєї дочки: «Мені навіть не було чого їм розповідати, я ніде не була». І розповідала це мені з таким докором. Я їй пояснила, що все життя попереду, що ми не змогли, зможеш ти досягти всього.
Її стало дратувати те, що в одній кімнаті з молодшою сестрою вона живе, почала висловлюватися, що хоче окрему кімнату. Її почало дратувати те, що я готую те, що живемо в старому будинку (приватний будинок) і те, що в сім’ї «вічно не вистачає грошей».
Не було раніше такого, стосунки добрими довірчими були. По можливості і в кафе ходили, та гроші давала, якщо вони з подружками кудись ходили. На серці тяжко після її висловлювань. Адже ми як подруги були.
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…
Я вже давно помітила одну дивну річ. Шлюби іноді розвалюються не від великих потрясінь. Не…
Я тільки зняла пальто в передпокої, коли з кухні донісся гучний гуркіт. Вова грюкнув порожньою…
Бери лосося. Сам засолю як треба! У магазині такого не купиш. — А скільки? —…