— Не дуже й він з’їжджати від мами хотів, це правда, — каже Ольга. — В принципі, мені свекруха зі свекром поганого теж нічого не зробили, добре жили, але хотілося жити окремо.
— Ну так, якими б ідеальними свекри не були, але сім’я – це чоловік, дружина й діти, решта – це родичі. А окрема сім’я повинна жити окремо, я вважаю так, — киває подруга.
– Це в твого чоловіка ще батьки класні, я б зі своїми свекрами стільки не витримала. На оренду пішла б, останній би окраєць хліба без солі доїдала, аби без них.
Ользі з чоловіком «доїдати останній окраєць без солі не довелося», побралися, коли обом було по 24 роки, одразу пішли жити на оренду, сподіваючись назбирати на власне житло, та й батьки обіцяли допомогу.
Мама Ольги живе далеко за Києвом, а свекри в Києві, і, звісно, живуть вони в матеріальному плані набагато краще.
Через місяць після весілля з’ясувалося, що молоді чекають дитину, попереду замаячив декрет, стало зрозуміло, що жодних заощаджень вони в найближчому майбутньому не зроблять.
Питання залишати дитину чи ні не стояло, одразу вирішили, приготувалися затягнути паски, а тут у орендованій квартирі сусід зверху влаштував пожежу, все в диму й кіптяві, та ще й залило пристойно, коли гасили.
— Переїжджали б ви до нас, — вперше запропонувала мати чоловіка. — Місця повно, я у ваші справи не лізтиму, та й дитина скоро буде.
Ольга хвилювалася, як воно буде, але спробували спочатку тимчасово, а потім не стали щось винаймати.
Виявилося, що цілком можна жити й двом сім’ям.
Квартира у свекрів трикімнатна, простора, кімната молодих з окремою лоджією, спальня свекрів – в самому кінці великого коридору, тому ніхто нікому не заважав.
Не було жодних проблем і в побуті.
Просто тому, що Ольгу до побуту не дуже й підпускали. Тільки до прибирання, і то, поки живіт був невеликим, а потім, коли син уже підріс трохи.
Свекруха все робила сама. Ольга дивувалася: виявляється, справді бувають жінки, які кайфують від домашніх справ.
— Саме кайфувала, — згадує поведінку матері чоловіка Ольга.
– Їй подобалося все: наводити лад, варити, пекти, мити посуд, прасувати й складати в стосики білизну, розкладати за кольорами рушники та постільну білизну.
Свекруха в Ольги – професійна домогосподарка.
Ні, колись, до появи в сімʼї сина, вона працювала, була така потреба – вони зі свекром ставали на ноги.
Але потім, коли треба було виходити з декрету, свекор уже зробив непогану кар’єру, й дружина залишилася вдома: створювати затишок, ростити дитину.
Хотіли й ще дитинку, не вийшло.
— Так і сидить усе життя вдома, за чоловіком – як за кам’яною стіною. Свекор – справжній годувальник, усе для сім’ї, а вона йому за це й капці теплі, й вечеря одна вишуканіша за іншу.
Зараз синові Ольги 4 роки, пів року тому молоді з’їхали від батьків у свою іпотечну двокімнатну квартиру десь у Вишневому під Києвом.
Хоча чоловік їхав від батьків з явною невдоволеністю, все пропонував, щоб вони ще трохи підзбирали грошей, щоб меншим був платіж.
А насправді, як вважає Ольга, річ у тім, що чоловік здогадувався, що його комфортне життя, коли навіть сміття виносити не треба й черевики тобі ввечері помиють, а вранці начистять, закінчилося.
Це справді так. Ольга теж працює, в їхньому випадку інакше не можна.
І побут, у розумінні працюючої дружини, треба ділити навпіл.
І прибирання на вихідних, і готування, і горезвісне винесення сміття. А чоловік від побуту ухиляється під будь-яким зручним приводом.
— Сміття він, виходячи з дому на пів години (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) раніше, раз у раз намагається «забути» чи «не побачити», черевики вранці мити ходить і сопе невдоволено, посуд… цілий скандал, щоб він за собою помив його, особливо якщо їсть один, окремо від сім’ї, — засмучена Ольга.
– У його розумінні – це все жіночі справи, ось мама, вона враз справлялася, а я не справляюся.
Правда, не враховується, що його батько враз справляється все життя з тим, щоб сім’я ні в чому не мала потреби, а ми без моєї зарплати просто не витягнемо.
Нещодавно був випадок, який Ольгу особливо обурив.
Жінка нарізала все для салату: зелень, огірки, редиску. Посмажила до вечері котлет, відварила картоплі. Покликала чоловіка.
— О, майже окрошка, а в нас кефір і ковбаса варена в холодильнику є, — сказав чоловік. — А зроби мені окрошечки, будь ласка.
Ольга взяла ніж, дошку, нарізала ковбаси, відклала чоловікові в окрему піалу заготовку під салат, залила кефіром і посолила.
Покликала його знову до вечері.
— Сів, ложкою в піалі поколупав і мені таке: «А що? Окрошка без яєць?» Без яєць, кажу, не варила. Їж так.
А він ложку кинув, каже: «А я не хочу так, я хочу з яйцями». І сидить, дивиться на мене, чекає, коли метнуся швиденько йому яйце в окрошку варити.
Ольга вже їла, як і їхній син. На пропозицію зварити собі яйце, порізати його й додати в окрошку, чоловік занервував:
— А чому не можна було одразу нормальну окрошку зробити? У мами завжди окрошка з яйцями. Ти просто плювати на мене хотіла. От і все.
На слова Ольги про те, що вона з роботи прийшла й взагалі окрошку робити не планувала, а готувала нашвидкуруч салат, чоловік не відреагував, він обурений був тим, що Ольга не подала йому те, що він хотів.
Що мама все встигала, а дружина – ні, що татові мама ніколи не пропонувала самому зварити собі яйце чи щось інше.
— Чому вона все завжди встигала, а ти ні? — бушував чоловік. — Якщо не встигаєш, навіщо рвалася жити окремо, я пропонував залишитися там, раз ти не можеш нормально дім вести!
У Ольги, звісно, відповідь теж була, вона (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) пояснила, що якби чоловік заробляв так, як його батько, а вона сиділа б удома, то й встигала б дружина все, як мама.
— Правда, я злукавила, — зізнається Ольга. — Не всі здатні отримувати задоволення від миття посуду й готування.
Я – не отримую.
Я не така, як свекруха, й не змогла б сидіти вдома, декрет був тягарем для мене без спілкування, хоча побутовими справами мене ніхто й не обтяжував.
Зараз чоловік з Ольгою демонстративно не розмовляє, виховує, напевно, щоб Оля встигала яйця варити.
Кілька разів, забравши доньку з садочка, на вечерю він їздив до батьків.
Після цього свекруха написала:
«Що у вас трапилося? Чим допомогти?»
Ольга з нею зідзвонилася й розповіла, жінка тактовна, нікого звинувачувати не стала, але запропонувала, щоб молоді повернулися, адже не було жодної сварки в них за 5 років, ані між батьками й ними, ані в подружжя між собою.
Що скажете? Треба повертатися, а інакше попереду тільки розлучення, правда ж?
Чи все таки потрібно вчитися жити самим, дорослим та самостійним життям?
