— Я досі не розумію, – вкотре вичитує 36-ти річну Лілю її мама, Алла Геннадіївна, – навіщо тобі треба було заводити третю дитину, якщо в тебе немає на неї часу. Два старших сини ростуть самі по собі, як трава, дівчинка тепер взагалі по няньках. От навіщо?
Такі вимови Ліля отримує від мами час від часу. Приводом для чергового випадку стало те, що няня її маленької доньки Кіри захворіла і Ліля попросила маму посидіти з онукою до вечора, а їм з чоловіком треба терміново бути на роботі.
У Лілі та її чоловіка свій невеликий сімейний бізнес, який приносить стабільний дохід. А якщо ти сам собі роботодавець, то у тебе не буває вихідних, святкових і лікарняних днів. Крутиться подружжя, як може. Старшим дітям 14 і 12 років, є ще 5-ти річна донька.
— Так, я мамі зателефонувала, – каже Ліля, – в надії на диво. Вона з моїми дітьми не сиділа ніколи. Ні з хлопцями, ні з донькою. Синів постійно доводилося із собою брати, так і каталися то в машині, то в конторі, то на виробництві. У нас не було грошей на няню, коли вони росли. Зараз стало легше: самостійні вже, можуть і за сестрою наглянути, вся біда, що в Михайла генеральний прогін перед концертом в школі на 1 вересня, а в Макса тренування з боксу (він відвідує його вже рік без пропуску).
Ліля не погана мати, її діти забезпечені всім необхідним, вони займаються і спортом, і мистецтвом, при цьому мати примудряється виділяти час для того, щоб послухати виступ старшого на черговому концерті, повболівати за молодшого на змаганнях.
— Мама до Кіри перші два роки навіть не підходила, точніше не приїжджала, – згадує Ліля, – навіть на ім’я її не називала і не цікавилася онукою. Тільки одне питання: навіщо мені третя дитина?
Бабуся має повне право не займатися онуками, скажете ви. ваші діти – ваші проблеми. Але в цій родині все не так однозначно. У Лілі є старший брат Віктор, він від першого чоловіка Алли Геннадіївни і різниця між братом і сестрою 3 роки. Так от: у Віті дітей четверо!
Одна дочка від першого шлюбу і троє хлопчаків від другого.
— Віті важко, Оксана крутиться, як може, – каже про невістку Алла Геннадіївна, – звісно я допомагаю. І з онуками сиджу. Оксана дуже відповідальна мати. Сидить із дітьми, всю себе присвятила їм. Не працює. Уся увага дітям, а я на підхваті.
Віктор працює вчителем у середній школі, зарплата одна. При цьому в Алли Геннадіївни жодного разу не виникло запитання до сина й невістки, навіщо їм аж четверо дітлахів. Навпаки: Оксана молодець. Уся увага дітям.
Бабуся і особисто бере участь у вихованні онуків, і на дачу їх влітку забирає, не забувши дорікнути молодшій доньці, що її діти проводять усе літо в задушливому місті через те, що в них погані батьки. А ще бабуся допомагає сім’ї сина фінансово, адже тільки Віктора заробітку за вирахуванням аліментів їм не вистачає.
Звідки в Алли Геннадіївни гроші? Та дочка їй підкидає, бо розуміє, що на пенсію не проживеш. І не просто дотує, а оплачує всі обстеження по здоровʼю, відправляє її на відпочинок в улюблений мамою санаторій в Трускавці. І, виходить, спонсорує сім’ю хороших батьків: Віті й Оксани. Хоча молодшому племіннику вже 6 років, якщо вже так потребують, то пора б Оксані на роботу виходити.
— І вийде вона на копійки, – аргументує Алла Геннадіївна, – і загубить дітей, будуть вони, як твої, самі по собі. Правильно Оксана робить, що вдома сидить. Жінка має виростити своїх дітей.
Ось і зараз Оксана вдома з молодшим, старші в школі, а для допомоги невістці поруч сидить бабуся, яка не вважає за потрібне надати допомогу своїй рідній доньці.
— Приглянеш за Кірою? – звертаюся Ліля до сусідки, – години 3, потім хлопчаки мають повернутися з занять, я їм напишу, щоб до тебе зайшли по сестру.
— Так, звичайно, – відповідає сусідка.
Кішка і кіт пішли ховатися. Кіра зі щасливим виглядом влаштовується біля шафи в спробах виманити кішку з укриття. У Лілі завібрував телефон.
— Сповіщення від мами, – каже вона, – “Мені треба 15 тисяч на басейн, комуналку і чоботи”. Нормально так? Це відразу після того, як я прослухала лекцію про свою нікчемність і неспроможність, як матері. Ні вже, досить.
Ліля друкує мамі відповідь: «Грошей немає, віддала няні».
За Кірою через кілька годин заходить брат Михайло.
-«Та ні, спасибі, – каже він на пропозицію сусідки перекусити й попити чаю, – там Макс курочку смажить і макарони варить».
Вони самостійні, вони впораються.
Ну що робити, якщо батьки з усіх сил заробляють на життя, а з нянею форс-мажор? Чи, може, права Алла Геннадіївна: вони погані батьки і ні до чого було заводити стільки дітей.
Ось Вітя з Оксаною – інша справа. Як думаєте?
