Таке відбувається справді рідко, дуже рідко. Вони ідеальна сім’я, кохали одне одного, разом зі школи. І тут розлучення. Обом по 40 років з хвостиком. Ініціатор він. Зібрав свої речі та пішов. Квартиру та гроші залишив їй з дітьми. А сам пішов у нікуди. У неї зрозуміло істерика, сльози, депресія.
Я, як вірна подруга, помчала заспокоювати і втішати. Думала, що він собі знайшов іншу. А все виявилося зовсім інакше. Але він зовсім не винен, більше того, постраждала сторона. А справа була така.
Сталося все, коли їм було по 30 років. Вона потрапила до аварії. Довго лікувалася. Він як вірний і люблячий чоловік доглядав, допомагав, виходжував. І коли вона стала на ноги, він відправив її до санаторію. А там у неї трапився короткий роман.
Коханець старший за неї на 18 років. Колишній військовий, гарний галантний, сильний статний чоловік. Гарно доглядав, купав у компліментах та квітах, і вона не встояла. Емоції закружляли голову і вона зникла. Роман тривав недовго, інтим був один раз. А після коханця, закінчивши санаторне лікування, поїхала додому.
Вона, переживши ейфорію і любовний дурман, прийшла до тями і впала в розпач. Вона любила свого чоловіка, завжди була зразковою дружиною і без нього життя свого не уявляла. І ось наробила все це. Десять наступних років вона мучила себе, просто гризла совістю та виною, і довела до серйозної хвороби.
Чоловік возив її лікарями, вона пройшла кілька курсів лікування, і вже втративши віру, вона вирішила зізнатися у гріху. Чоловік усе сприйняв стійко і, відкинувши все, продовжив боротьбу. У результаті лікування дало результат, хвороба відступила, і вони перемогли.
Але жити із правдою він не зміг. Жити і знати, що кохана і обожнювана жінка зрадила і проміняла на іншого, виявилося вищим за його сили. Ця правда його зламала. Він пішов, вони розлучилися. У шоці всі діти, родичі, друзі, знайомі. Всі! Але правду знали лише двоє – він і вона. Тепер і я знаю.
Вона намагалася вимолити пробачення. Каялася, плакала, клялася, що все виправить і більше подібне не повториться. Але він не зміг. Він дивився на неї скляними очима, і мовчав. З розлучення минуло трохи більше року. Вона постаріла та згасла. Він зі слів дітей постарів і постраждав ще більше. Обидва не живуть, а страждають. Але життя не плівка, її назад відмотати та затерти не можна. А жаль, адже такою була пара, така родина. Як шкода.
