Це не зовсім сповідь, а просто хочу вилити душу. Наші сусіди — звичайні люди похилого віку, які перетворилися на бабусю і діда, що втратили розум. Рік уже так живемо та мучимося.
Бабуся в демнції, весь час кричить, ніби ріжуть, вона шукає то чоловіка, то маму, то своїх якихось дівчат. Чоловік її чи вдома на неї кричить, або ховається десь. Я ще нічого, якось морально ставлюся до цього, як до радіо, а от дружина і дитина не сплять, прокидаються.
Їхня донька живе по сусідству. Я підходив кілька разів, просив по-людськи запросити лікаря, щоб виписали заспокійливе, або снодійне, щоб хоча б уночі спати. Але дочка сказала, що ліки їй не допомагають. Запах у під’їзді періодично відповідний – у неї фекальна стадія. А буває, що вона і в під’їзді може наваляти.
Ми просто втомилися від цього. Квартира в іпотеці не продати просто так. Піду додому, повечеряю під крики бабки.
— Ну що, Оленочко, порадувати вас мені нічим... Ці слова прозвучали в тиші кабінету, мов…
Той серпневий вечір і досі стоїть у мене перед очима, ніби випечений тавром. Олежці, моєму…
— Звісно, я сказала як відрізала: ні! — Оксана нервово ділиться наболілою сімейною історією. —…
Знаєте, дівчата, чоловіча криза середнього віку — це штука вкрай непередбачувана, а часом і відверто…
Коли я була ще зовсім малою, то добре пам’ятаю отого моторного хлопчиська. Він гасав нашому…
Я побачила їх одразу, щойно зайшла на кухню. Сірий зім’ятий клубок просто на столі. Поруч…