Не хочу, щоб батько чоловіка спілкувався зі мною та моєю дитиною. Ми із чоловіком разом 8 років є дитина 5 років. Свекор не злюбив мене з того моменту, як тільки зрозумів, що все серйозно і ми вирішили одружитися і переїхати в інше місто винаймати житло. Він тяжко це переживав, звинувачував мене, що, мовляв, забрала невідомо куди сина.
Протягом спільного життя з чоловіком, я не звертала увагу на багато витівок і слів у мій бік. Ну як не звертала увагу, у собі я дуже переживала і плакала, поки ніхто не бачить. Не хотіла сварок та конфліктів через мене між чоловіком та його сім’єю.
Свекор дуже егоїстична людина, любитель випити, коли не п’є, спокійною з почуттям гумору, як тільки вип’є, людина зла, їй абсолютно все не подобається, все його дратує. Ображає свекруху, було таке, що ображав її, доки чоловік був у армії.
І онук весь час не те робить і не подобається, як ми його виховуємо. Коли він приїжджає до нас, він почувається господарем, по-хамськи поводиться перед моїми батьками. Щоразу, коли ви зустрічаємося, він на щось ображається, влаштовує скандал.
Якось він на очах у моєї дитини з розбігу образив свою сестру по обличчю, це просто жах. Я його почала боятися після цього. Востаннє вони зі свекрухою приїхали до нас на Новий рік, як завжди він одразу випив. Приїхали мої батьки, він поводився огидно, я зробила йому зауваження, йому це не сподобалося.
Далі не витримав чоловік і сказав йому щось у грубій формі. Йому це не сподобалося, мовляв, образили його. Всупереч йому майже не виходив з кімнати, не сів з усіма за святковий стіл, вранці один без свекрухи сказав, що більше до нас не приїде.
У новорічну ніч, до мене прийшла подруга, чоловік наголосив і пішов спати. Я, свекруха та подруга сиділи за столом. Подрузі подзвонив її юнак, сказав, що підійшов, хотів з нею про щось поговорити. Я пішла до кімнати, повернулася, а цей хлопець зайшов у квартиру.
Я у свекрухи запитала, що він тут робить, вона сказала: «на вулиці мороз і холодно, чого їм там стояти. Новий рік же, хай з нами спправляють». Ось сидимо ми все на кухні (я, подруга, її хлопець та свекруха), заходить свекор зі словами: «а це хто такий, я зараз поліцію викличу, і вони його заберуть». Я йому кажу: «з якого дива? Ви що не в собі?».
На ранок він поїхав, а приїхавши до себе додому, напився, подзвонив моїй мамі, і сказав, що я привела собі чоловіка, поки чоловік спить. І що це не подруги хлопець, я все це вигадала, обізвав мене всіма відомими словами.
Чоловік, дізнавшись це від моєї мами, зателефонував, йому і висловив усе, що думає про нього, і що попередив, щоб його більше не було в нас вдома. Більше півроку вони не спілкуються, і мені дзвонить свекруха і каже, мовляв, усе це він наговорив, будучи не в собі, нічого страшного в цьому немає. І мій чоловік має перший піти на примирення, бо це батько, і він його виростив. І взагалі чоловік мав би промовчати.
Свекруха все життя його пробачає, всі його вибрики, загули, образи. І у всьому його виправдовує. Але те, що відбувається з-поміж них, це її справа. Але тут стосується не тільки її, а й моєї дитини та мене.
Я не хочу більше терпіти таке ставлення та всі його витівки. До дитини він ставиться завжди з вимогами, мене це дуже злить. Тепер мене мучить совість, що через мене вони не спілкуються. І як одного разу свекруха сказала, ось якщо щось трапиться з батьком, то я буду винна, що так сталося.
У мене не виходить з голови, я дуже цього боюся, що я буду винна у всьому. Як мені вчинити? Просто пробачити та сприяти, щоб вони помирилися, чи не прощати і стояти на своєму. Я просто не хочу, щоб моя дитина спостерігала такого неадекватного діда, і чула образи у бік своєї матері.
