Свекруха набридає сину зі своєю любов’ю. Я розумію, що ростила його одна, все для нього, але зараз йому вже 31 рік
Така поведінка свекрухи позначається на нашій родині, наших із чоловіком стосунках. Вона бігає по магазинах за «смаколиками», цілий день готує його улюблені страви.
А він потім змушений заходити до неї вечеряти після роботи, щоб не образити матір. Він теж до неї прив’язаний, я все розумію, але повинна ж міра бути в усьому.
У нього сім’я, дитина, він має бути з нами, а не в матері щодня. Не раз говорила свекрусі:
— Беріть, що приготували і приїжджайте до нас, поспілкуємося всі разом, онука побачите.
Але вона відповіла, що не може поговорити при всіх із сином, у них є спільне минуле. Вона любить згадувати, як їй було важко, як вона сама не їла шматочок тортика, яким її пригостили, а принесла йому.
Я цю жалісливу історію чула вже разів сто! Коли чоловікові намагаюся пояснити, що поведінка його матері ненормальна, він одразу вагомий аргумент:
— А в чиїй квартирі ми з тобою живемо?
— Так, це квартира твоєї матері, але що з того?
Так, свекруха подарувала нам свою квартиру, а сама переїхала до своєї матері, якої вже немає в живих. Вона її догледіла і тепер є де жити.
Але що тепер робити? Ловити кожне її слово, дякувати і бути в неї в підпорядкуванні?
Правду сказала моя мама, що ще не бачила жодного нормального чоловіка, який виріс без чоловічого виховання і прикладу. Тепер не знаю що з цим робити.
Кожного дня чоловіе ходит до мами, щоб поїсти. А вона постійно переймається, що я не так готує її сина. Що він не доїдає супів та борщів, хоча я це все готую постійно.
Коли мі з чоловіком тільки починали спілкіавтися він приховував, що так багато спілкується з мамою. Ми на другий місяць почали жити разом і тут виявилося, що така повіденка свекрухи була завжди такою.