Свекруха наче і була на моїй стороні і казала, що завжди підтримає і грошей спочатку обіцяла дати в борг для будівництва, а коли дійшло до діла, відмовила, чоловік завжди всім незадоволений, ходить як бомж, я йому і взуття спочатку мила, і білизну змушувала переодягати, а йому крім компа нічого не треба, туалет прибереш з вечора – вранці калюжа. І кухня, і вся квартира суцільний безлад, усе повісили на мене

Я взяла без дозволу гроші у свекрухи. Розкажу все як на духу і хочу спитати пораду. Може, ще хтось може спрогнозувати розвиток подій. Я одружена більше десяти років. Є син, чоловік та свекруха. Більше нікого з рідні немає. У мене є будиночок у жахливому стані (живу у курортному місті). Жила з чоловіком у його зі свекрухою квартирою. Але вона у окремому будинку.

Він періодично (а згодом все частіше) під час сварок озвучував думку, щоб я виїжджала до своєї оселі. А як мені туди з маленькою дитиною піти? Свекруха наче і була на моїй стороні і казала, що завжди підтримає і грошей спочатку обіцяла дати в борг для будівництва. А коли дійшло до діла, відмовила.

Скандали все посилювалися. На дитину я кричала постійно. Розумію, що вона не винна, але син постійно копіював поведінку тата. А той завжди всім незадоволений (він виявляється і до мене таким був, але спершу стримувався), ходить як бомж. Я йому і взуття спочатку мила, і білизну змушувала переодягати, а йому крім компа нічого не треба. Туалет прибереш з вечора – вранці калюжа. І кухня, і вся квартира суцільний безлад. Усе повісили на мене.

Я розуміла, що треба їхати. Але куди? Два роки працювала в дикому режимі плюс дитина (хвороби, гуртки) на мені. Свекруха захворіла, на мені знову. Він відмовлявся навіть займатися своєю квартирою. Загалом, щоб не втомлювати перерахуванням всього, скажу коротко, що я запозичила гроші на будівництво без дозволу. Сподівалася, що встигну покласти, коли зароблю. Але мої нерви втоми та байдужості не витримали. І я зірвалася.

У результаті дитина зі мною йти відмовилася, відсутність грошей побачили. Мені відкрито не сказали, але я знаю. З дитиною іноді бачимося, він образився за мої крики на нього. У результаті втратила довіру дитини, свої нерви.

Наробила справ і не знаю, як жити. І мучить совість, і з першого дня мого вчинку мучила. Взяла лише тому, що уявила, що років за п’ять вижене, а мені йти нікуди. Я віддам гроші у будь-якому разі. Але депресія моторошна. Будь ласка, висловіть свою думку. Як мене можна назвати, я й сама знаю. Якщо можна, то щось конструктивне.