Пишу свою сповідь, щоб просто виговоритись. З друзями та ріднею не поговориш на таку тему. Адже чоловікам не належить про таке говорити, а тримати в собі дуже боляче. Моя історія проста і дурна. Майже 25 років прожили у шлюбі з уже колишньою дружиною. Шлюб для мене був ідеальний, дружину кохав, жив для сім’ї.
В нас двоє дорослих дітей. Завжди вважав, що у нас з дружиною дуже гарні стосунки, практично до 55 років була близькість і дуже яскрава. Думок про те, що дружина може бути мені не вірна, що може зрадити, навіть ніколи не було. Але як то кажуть «Якщо ми у щось не віримо, це не означає, що цього немає».
Майже 16 років тому дружина мала роман на боці. Я тоді працював вахтами, у нас були труднощі з великими грошима. І ось у той час все й відбувалося. Дізнався я про все випадково і безглуздо. Розлучалися друзі сім’ї та в процесі розлучення на емоціях подруга сім’ї і розповіла мені всю правду.
Зробила все це, що називається при свідках. На той момент дружина пожартувала, але пізніше була серйозна розмова і вона у всьому зізналася. Сказала, що було таке, що не втрималася, піддалася емоціям, втратила голову та згрішила. Потім схаменулась, закінчила, припинила все. Сказала, що через те, що любить лише мене.
Змиритися з усім цим і пробачити я не зміг. Через рік після того, як правда спливла, ми розлучилися. Ось уже півтора роки я у розлученні. Живу один, бачуся з дітьми, няньчуся з онуками. Іноді бачу там колишню дружину. Вона плаче, благає пробачити і повернутися, а я не можу. Вона для мене була всім, і так усе виявилося. Як осквернена зганьблена святиня.
Начебто живу і зміг пережити, а ніби й ні. У душі та серці досі є почуття, але пробачити, бачити, чути та доторкнутися до неї не можу. Була найближча рідна та кохана людина, а виявився страшним ворогом та зрадником. Жити з цією правдою так і не навчився. Про те, що про все дізнався, не шкодую. Але було дуже боляче і важко усвідомити, що все сімейне життя виявилося обманом. От якось так.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…