Не можу зрозуміти і пробачити свою свекруху. Розумом розумію, що свекруха до мене нормально ставиться, але не можу вибачити її слова, її грубість, її зневагу. Іноді ми сваримося. І ось у ці моменти свекруха мене дуже кривдить. Зараз це накопичилося настільки, що не можу переламати себе всередині. Зовні спілкуюся, але сухо.
Свекруха намагається бути м’якшою, а мені досі прикро за старе. Пробувала з нею обговорити те, що мене так гнітить. У відповідь завжди отримую фразу: «хто старе згадає…». І ще дає пораду не жити минулим. Що давно б мені час помудріти.
Чому вона зі мною не може просто про це поговорити та сказати, що шкодує? У моменти, коли накручую себе на цю тему, мене мучить питання: «Навіщо мені спілкуватися з людиною, яка може мені наговорити такого?». І ще я не можу зрозуміти, навіщо свекруха спілкується зі мною, якщо думає про мене так, як іноді висловлює?
Всі ці її образливі слова накопичилися і створили бар’єр, який не дає мені спокійно сприймати матір чоловіка. Я хочу це забути, адже мене це і саму зводить зсередини, та й свекруха мучу своєю неприступністю. Кажуть, щоб пробачити людину, треба стати на її місце і спробувати її виправдати. Так, я її виправдовую, чому вона так говорить і поводиться. Але менш прикро мені від цього не робиться, допоможіть порадою, може, у когось подібне було.
