Як ви вважаєте, мати важливіша за дружину? Звісно, мати дала йому життя та виховання. Я тут згодна з цим. Я завжди вважала, що має бути рівноправність, до всіх однаково. Чоловік сам казав перед весіллям, що пріоритети у житті змінюються. Спочатку мама, потім дружина і потім діти. А зараз отримую зовсім інше.
Чоловік працює на віддаленні. Це виходить більше за вільний час, це я бачу по ньому. Попрацює трохи та грає в ігри. І постійно біля мами, в одній кімнаті. Я спершу з ними сиділа, але мені нудно. ТБ я не дивлюся, бо його мати дивиться. А в телефоні можу посидіти і в кімнаті.
І ось я весь час у кімнаті своїй і він навіть не підійде і не запитає чи добре все. Підходить лише тоді, коли йому потрібно тільки одне (ви зрозуміли). Іде ввечері до друзів щодня, приходить і йде знову до зали, щоб мамі час приділити. А я тут цілими днями одна, мені не треба.
Я як чужа у цьому будинку. І ще дивується, чому я завжди незадоволена. Чи я маю радіти цьому? Може, я неправильно вчиняю? Підкажіть, будь ласка, як і що робити. Я з чоловіком намагалася поговорити, спочатку він говорив: «так, ти маєш рацію, я виправлюся» — і знову все по-новому.
Чоловік звик, що його мати радіє всьому. Сходив до магазину – все, вона щаслива до небес. І так в інших випадках. І він чекає від мене на це, а я сенсу не бачу. А за мене хто радіє чи дякую, коли я за комуналку плачу й інші домашні справи? Весь побут весь на мені. Як мені робити і що робити?
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…