Моя сім’я розвалюється, а я не знаю, що робити. Ми з чоловіком познайомились у кіно.
Так обмінялися телефонами. Він одразу мені дуже сподобався, але я навіть не думала, що з цього щось вийде.
Але він подзвонив уже наступного дня.
Почали зустрічатись.
Через місяць він познайомив мене зі своєю мамою, а за півроку ми одружилися. Не розповідатиму подробиць наших стосунків, скажу тільки, що я була найщасливішою на світі.
Мій чоловік – такий чоловік, про якого тільки може мріяти будь-яка дівчина. Ми одразу винайняли квартиру.
Спочатку оплачувати допомагали мої батьки, потім, коли розрахувалися із боргами за весілля, своїх грошей вистачало. Він одразу сказав, що не хоче, щоб його дружина працювала.
Та я й не чинила опір. Я люблю возитися по дому, люблю готувати смачненьке і створювати затишок.
До нас часто приходить його мама моя свекруха. Відносини у мене з нею одразу склалися чудові.
Я навіть не вірила, що таке трапляється. Іноді мені здавалося, що вона ставилася до мене навіть краще, ніж до свого сина.
Вона радила мені по господарству, завжди м’яко, ненав’язливо, просто як подруга. Ми часто просто говорили про все на світі.
Я навіть із подругами почала менше спілкуватися. Мені реально з нею було цікаво.
Хоча вона та мати мого чоловіка. Але за кілька місяців, я чесно, навіть не пам’ятаю, коли це почалося, бо не надавала значення.
Чоловік почав ставити мені запитання про мої стосунки зі своєю мамою. Я йому відповідала, що стосунки просто прекрасні, мені дуже подобається.
Потім я помітила, що після цих питань у нього поганий настрій. Він ніби замикається в собі, чи що. З’явилося таке враження, що він або мені не довіряє або щось приховує.
Загалом якась роз’єднаність, хоча в інші дні, коли його мама не приходила, ми були найщасливішою парою. Я почала його питати, що з ним, але він весь час перекладав кудись розмову.
Але це перші місяці, а що далі, то гірше. Я почала вже помічати, що він мені не довіряє. Що б я не говорила, він починав чіплятися, перепитував по кілька разів.
Зрештою всі наші розмови стали схожими на допити. Але я не могла зрозуміти, у чому мене підозрювали.
А на мої запитання він відповідав: «не вдавайся, ти сама знаєш». Це стало просто нестерпно.
Почалися скандали, причому взагалі без приводу на порожньому місці. Він постійно звинувачував мене в брехні через дрібниці.
Говорив, що не може жити з жінкою, яка йому постійно бреше. Але я ніколи йому не брехала.
Та й приводів не було. Про що я могла збрехати?
Про те, що сходила в магазин, салон, басейн, зустрілася з подругою, приготувала обід?
Він почав вимагати повний звіт про все, і щоразу звинувачував мене, що я брешу. І ось одного разу я втратила ключі та прийшла до нього на роботу.
Коли я підійшла до його кабінету, я почула, що він з кимось розмовляє телефоном і називає моє ім’я. Я зупинилася біля дверей і почала слухати.
Я не чула, що йому говорили, чула тільки його відповіді, але було зрозуміло, що хтось говорить йому про мене, куди я ходжу і що роблю. І ще я зрозуміла, що йому кажуть не те, що насправді.
Я не витримала і увійшла. Він одразу закінчив розмову.
Я спитала, з ким він розмовляв. Він сказав, що зі своєю мамою.
Я, звісно, не повірила. У мене з нею були чудові стосунки, і з чого б їй на мене намовляти?
Але я сильно розлютилася, і тому підійшла до нього, взяла телефон та подивилася номер. То був номер моєї свекрухи.
Я була в шоці! Я взагалі нічого зрозуміти не могла. Я прийшла додому і зателефонувала свекрусі, спитала, навіщо вона бреше про мене моєму чоловікові.
Я думала, що вона хоч щось пояснить, але вона сказала: «Коли мій син тебе привів, я подумала, що він знайшов гідну дівчину, і прийняла тебе, як рідну дочку. Але ти виявилася авантюристкою. Окрутила мого сина, сіла йому на шию, тільки гроші з нього тягнеш, а коли він, як порядна людина, заробляє, щоб тебе як королеву тримати, ти розважаєшся на боці».
Я розважаюсь на боці? Від несподіванки я навіть втратила мову і відключилася. До вечора просто просиділа, але так і не змогла прийти до тями.
А коли чоловік повернувся з роботи, він сказав, що дзвонила мама і сказала, що я влаштувала скандал по телефону. Сказала, що я образила її різними словами і просто з неї знущалася.
Типу я їй казала, що захотіла її сина так, що він у мене закохався, і нізащо не покине. Що я зраджую йому, а він тупий, і нічого не бачить.
Що він вірить мені, а не їй. Що я відкрито над ним сміялася.
Чоловік не став мене слухати, а просто сказав: «Як ти могла так вчинити? Мало того, що мені брешеш, як ти могла так образити мою маму? Ти казала, що я матрац і нікуди від тебе не подінусь? Ще як дінусь. Не вмієш пристойно поводитися, живи одна!».
Це був такий шок, що я навіть не можу згадати, що він мені казав. Він узяв якісь речі і пішов того ж вечора.
Я плакала тижнів зо два. Намагалася йому зателефонувати, але він скидав.
Приходила до нього на роботу, але він не розмовляв зі мною, а потім охорона припинила мене пускати. Потім скінчилися гроші, а треба було платити за квартиру і щось їсти.
Я поїхала до батьків. Довелося зізнатися, що ми посварилися.
Хоча, чи можна назвати це сваркою? Батьки допомогли грошима, а потім я знайшла роботу.
Через місяць я побачила, що за моєї відсутності він забрав усі свої речі. Це був новий удар, адже я досі сподівалася, що він повернеться.
Та й зараз чекаю. Адже я кохаю його, і ми все ще одружені.
Нині минуло майже півроку. Живу якось.
Але досі не можу прийти до тями. Як таке могло статися?
Чому? Навіщо свекрусі знадобилося розлучати нас таким підлим чином? Не можу зрозуміти.
