Свекруха вигнала нас із дому з маленькими дітьми. Після весілля ми почали жити із батьками чоловіка. Так вийшло, що дітей ми спланували зарано, коли ще не встигли заробити на свій куток. Свекруха завжди була дуже запальною жінкою.
Незважаючи на те, що вона на початку сімейного життя багато в чому нам допомогла (мої батьки не мали такої можливості на той момент), її грубий і владний характер перекреслив усе хороше. Я не можу поважати цю жінку, бо коли дітям було 2,5 та 1 рік, вона нас із речами виставила з дому на мороз.
Причиною цього стали ріжучі зуби у молодшого сина. Тоді вона звинуватила мене в тому, що це я за власним бажанням народила двох дітей, і що мала думати, в яких умовах вони житимуть. За її словами, через постійні крики онуків, у неї загострилася мігрень, і почалися порушення сну.
Свекруха сказала, що втомилася від нас, і відправила мене з маленькими дітьми «погостювати у своїх батьків». Чоловік того вечора намагався втрутитися і захистити нас, але це виявилося марним. Довелося вночі викликати таксі та поїхати через все місто з дітьми, що плачуть до моїх батьків.
Ми з чоловіком цей випадок запам’ятали дуже добре, бо після ночі на вулиці, у молодшого почалася застуда, з якою ми потім дуже сильно намучилися. Мої батьки, хоч і не були готові до нічного візиту, але все ж таки нас прихистили. Після того, як мене з дітьми вигнали, я пообіцяла свекрусі, що більше не повернуся до її оселі.
Було складно, але через два тижні, ми з чоловіком абияк наскребли на оренду житла і перевезли туди свої речі. Довгий час після цієї ситуації я не хотіла спілкуватися з матір’ю чоловіка та не підпускала її до онуків. Тоді вона почала скаржитися всім спільним знайомим, що я з нею вчиняю жорстоко і ховаю від неї дітей.
Дійшло до того, що вона навіть додзвонилася до моєї матері, і описала їй ситуацію зі свого погляду, висловила яка я байдужа і невдячна. У відповідь на це моя мама влаштувала їй скандал. З моменту інциденту минуло три роки.
Пристрасті стихли, але я досі відчуваю ворожість до свекрухи і не можу її до кінця пробачити. Спілкуюся з нею, і навіть кілька разів приймала її у себе в гостях, але стосунки у нас, як і раніше, напружені. Тепер вона скаржиться нам із чоловіком на те, що ми зробили так, що онуки не сприймають її як бабусю.
А з якого дива діти повинні її любити? За що? З ними весь час няньчиться і грає друга бабуся, а цю вони бачать раз на пів року, по 1-2 години. Мабуть, ця жінка забула, як зрадила нас і вигнала з дому взимку, як кричала при онуках, і як намагалася вмовити сина не їхати з нами.
Як пояснити свекрусі, що діти не іграшка, і що вони не бігтимуть до неї за першим покликом, коли їхній бабусі стане нудно? Нехай взагалі радіє, що після пережитого я даю їй бачитися з онуками, і що вони тієї ночі не пам’ятають.
