Рідні чоловіки мене не прийняли. Останні рік-два все відбувається, навіть не розумію як. У мене ні з ким не вдається порозумітися. З чоловіком давно погані стосунки, по молодості було різне, більше неприємне, зараз навіть краще стали.
Свекрусі я одразу не сподобалася, як тільки вона мене побачила. Розводила нас, чоловік, до речі, завжди поважає мамині поради і завжди згоден із нею. Нині проти мене і молодший брат чоловіка, і навіть його дружина.
За характером я не активна, більше люблю читати, готувати, компанії люблю, але не часто. У свої 35 років досі скромна, хоч намагаюся не показувати цього. І ця скромність великий мінус мені, у житті ця риса характеру дуже заважає. Не можу висловити у вічі все, що не подобається, накипіло.
Якщо і серджуся, то стримано, не виходячи за межі пристойності. І відчуваю, що цим користуються чи граються, щоб подивитися, як я відповім.
Останнім часом терпець на межі, я стала дуже нервовою і прямо хочеться нагрубіти у відповідь на хамство. Завжди хотіла дружити з рідними чоловіка, але не зуміла, не змогла підібрати потрібних слів. Виходить, що вони не прийняли мене, а мені не вистачило мудрості зрозуміти їх.
Здається, у двадцять років у кожної дівчини замість очей — рожеві скельця, а в голові…
— Ти кого це в двір привів?! — Ганна Василівна так і завмерла на ґанку,…
— Мамо! Дідусь приїхав! Двері відчинила дівчинка років п’яти. Худенька, у яскраво-жовтих колготках, із розмальованими…
Мені шістдесят один. Я ніколи не належала до тих жіночок, що оббивають пороги поліклінік від…
Знаєте, як воно буває, коли чоловік закоханий до нестями? Він тоді ладен і зірку з…
Катерина стояла перед дзеркалом у ванній, спершись руками на холодний фаянс умивальника, і довго, пильно…