Моя сповідь полягає в тому, що я живу з чоловіком, який надто домашній. І такий він завжди був. Ми у шлюбі вже 15 років, є діти. Парадоксально, але він веде спосіб життя немолодої людини.
Вранці збирається на роботу, після роботи в магазин і додому і відразу на кухню. Жодні захоплення йому типу спорту не цікаві. Поїсти, зробити поточні справи, попрасувати, і раніше спати.
Я прихильник іншого способу життя. Приходжу додому – гантельки, вправи, потім їсти. Намагалася йому пропонувати. У гостях не затримується. Або справи, або спатоньки.
Ідеальний чоловік начебто, але нудьга. Обов’язково на дачі все почистить, щоб не травинки і швидше спати. І сміх і гріх. Розміркуйте будь ласка.
Я теж у справах, ніде не волиню, чесно. До пізньої години справи я виконую. Обов’язково їжа, щоб була заздалегідь готова, порядок тримаю. У чоловіка все за розкладом. Так його мама з татом привчили.
Купа плюсів, але нудно. І я дивлячись на нього, теж іноді не хочу ні спорту, ні захоплень. Він мене ніби топить. Як би класно було разом у клуб ходити на спорт, велосипеди. А в нього справи швидше зробити і спати наступного дня. Близькість тільки у вихідні. А так режим. Різниця віком 2 роки, до 40 років нам.
