Батьки чоловіка – люди з іншої планети. Із чоловіком ми п’ятий рік разом. Все ідеально, якби не його батьки. Вони люди іншого покоління (годяться мені в бабусі та дідусі), старомодні, зі своїми уявленнями про життя та принципи — словом, ніби з іншої планети.
Конфліктів поки що немає, але за очі обговорюють мене, вічно їм все не так, все не подобається, ніколи не підтримають. Доходить до абсурду: навіть покупка цукерок перетворюється на привід “покрутити носом” (цукерки несмачні просто тому, що їх купила я).
Головна проблема в тому, що на тлі всього цього я починаю відчувати негатив до свого чоловіка! Ми з ним спочатку зійшлися, тому що дуже схожі, «два чоботи пари», але коли приїжджаємо до його батьків і я потрапляю в цю безглузду обстановку, почуваюся не у своїй тарілці, ловлю косі погляди, чую повчання, обговорення за спиною. .Чоловік просто мовчить.
Я розумію і не тисну: це його батьки, хоч би якими вони були. Але виходить, що моя близька людина – одне ціле з людьми, які мене, відверто кажучи, дратують! Іноді відвідує думку подати на розлучення, аби не бачити цих людей.
Начебто це моя друга сім’я, але в ній я чужа людина. Може, й чоловік мені не підходить, а наш шлюб помилка? Можливо, ми просто вигадали, що схожі? Божеволію від цього дискомфорту.
Олена, 27 роки
Ніні Іванівні вже перевалило за вісімдесят. Мешкала вона в невеликому селищі, яке, щиро кажучи, більше…
Паркан сусіда Юхима я бачила зі свого кухонного вікна щоранісінько. Ох і гарний же був…
Марія глибоко зітхнула. За вікном шумів звичний весняний Київ, а в її просторій трикімнатній квартирі,…
За сімейною вечерею Тетяна нерішуче відклала виделку. Її очі зрадливо заблищали від непроханих сліз: —…
Пані Людмила завжди вміла зліпити свято буквально з нічого. Цей хист жив у ній ще…
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…