Син із невісткою нещодавно переїхали з іншого міста, він знайшов тут роботу, я дуже зраділа. Коли він тільки одружився, невістка вмовила його поїхати жити до неї на батьківщину, але там містечко невелике і незабаром вони зрозуміли, що треба повертатися назад, можливості знайти роботу, що добре оплачується, в столиці набагато більше.
Наталя у декретній відпустці, дитині 2 роки. Син на роботі допізна, іноді доводиться працювати і у вихідні, невістці не подобається, що вона цілими днями одна.
Дитину в садок віддавати не хочуть, ми теж із чоловіком працюємо і не можемо сидіти з онуком, беремо його лише на вихідні, щоб Наталя змогла відпочити та проїхатись магазинами. Але вона завжди скаржиться на те, що завжди одна, що їй нудно, подруги всі залишилися там і вона вже шкодує, що погодилася на переїзд.
Почала ревнувати свого чоловіка, перевіряє його телефон. Каже, що він багато спілкується з жінками на роботі (хоча в колективі у них жінок зовсім мало), і що колись він їй зрадить.
Я намагалася поговорити з нею, що якщо вона так поводитиметься, то йому не захочеться повертатися додому після роботи, де на нього чекає постійно незадоволена дружина з претензіями та звинуваченнями. Я розумію, що від самотності та неробства вона втомилася, але ми можемо оплачувати няню самі, а вона нехай виходить на роботу.
Але невістка не хоче довіряти дитину чужій людині. А я нічого в цьому поганого не бачу, зараз багато хто так робить.
Їй ніхто не забороняє запросити подруг у гості, з якими познайомилися на дитячому майданчику, але їй нічим не догодиш. Боюся, що постійне пиляння чоловіка доведе сім’ю до розпаду, але до неї це не доходить, хоч би як я намагалася пояснити.
Невістка продовжує провокувати сина, і я бачу, що він уже втомився від її скиглення. Я боюся, що сім’я може розпастись, і дуже цього не хочу.
Я не хочу ставати ні на бік невістки, ні на бік сина. Хочу, щоб вони були разом, і в них було все гаразд. Дуже люблю онука і не хочу, щоб вони знову повернулися до того міста.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…