Синові 14 років, зібрав речі та пішов жити до батька. Ми посварилися з ним, хоч ніколи з ним не було легко. Але якщо погані слова на свою адресу я терпіла, то явні образи вже стерпіти не змогла і тиждень після цього його повністю ігнорувала.
Пішов після втручання вітчима, мого чоловіка, який, можна сказати, підлив олії у вогонь і сказав щось у дусі, мовляв, йди до свого батька, якщо тут тобі щось не подобається (попросили забрати за собою посуд). Розумом розумію, що, мабуть, нічого страшного не сталося.
Але сьогодні він приїхав забрати речі, що залишилися, і я не стрималася, розплакалася. Перший чоловік знайшов іншу жінку і покинув нас, коли синові було 4 роки, причому, можна сказати, вигнав зі своєї квартири. Мені доводилося багато працювати, щоб утримувати себе та дитину, аліменти він не платив і ніяк нам не допомагав.
А тепер виявилося, що я погана, а батько добрий. Не знаю навіть, як правильно поводитися в даному випадку. Не знаю чи сам він потім все зрозуміє?
— Мамо, Богдан з нами їхати не хоче. На кухні пахло печеною картопелько з свіжим…
У тісній кімнатці пахло теплим молоком і дитячою присипкою, але з коридору все одно тягнуло…
— Павле! Ану виходь, паразите! Я знаю, що ти в неї! Виходь, кому кажу, бо…
— Ну от скажи мені, як так можна? Хіба ж у неї замість серця камінь?…
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…