Разом 15 років, троє дітей, обидва маємо другий шлюб. Починалися стосунки просто з інтрижки, потім виявилося, що я чекаю дитину, але планів не будувала, а він якось прийшов з речами до мене жити (через багато років дізналася, що його свекруха просто вигнала).
Багато чого пережили за ці роки, притерлися, мабуть. Чоловік випиває у вихідні, раніше просто лягав спати або довго розповідав історії з дитинства, але стала помічати, що став виявляти якусь роздратованність, причому роздратувати його міг будь хто на боці, а дивилися на все це ми.
І, власне, ситуація, яка в мене перекреслює все. Зібралися в останній день канікул дітей відвезти на природу в гори, він купив дорогу пляшку, я за кермом, вся родина плюс моя мама, разом запросили, він трохи випили, наче все нормально.
Пішли в гори, коли треба було піднятися на вершину, а на вершину пішов чоловік із сином і я з молодшою, піднявся сильний вітер, ми з донькою від пориву вітру впали і вирішили спускатися, вони, видно, не бачили цього і піднімалися вище.
Ми з донькою повернулися до мами та старшої доньки і чекали їх унизу, звичайно сильно хвилювалися, коли вони спустилися, виявилося, що вони теж двічі падали, але син більше переживав через те, що тато дорогою випивав і може через це й падав.
По дорозі назад лісом до машини, старша дочка несла рюкзак із залишками напоїв, і вже біля машини чоловік попросив дати йому пляшку — старша дочка (14 років) відмовила, сказавши, що вже вистачить, а чоловік сказав, що його не цінують, розвернувся і пішов.
Телефон взяв тільки, коли зателефонувала я, сказав, що його ніхто не цінує і не любить, тому він іде додому пішки, а я знаю, що грошей у нього з собою для дороги дуже мало, а йти 260 км. Та й темніло вже, діти переживали і як на мене взагалі ситуація ненормальна — чоловіку 46 років, а тут якийсь дитячий садок.
Загалом, я виїхала на трасу, знайшла його, що йде в бік міста, вмовила сісти в машину. У машині він почав кричати на дітей, що його не цінують, не слухаються, не поважають, почав ставити умови, погрожувати дитячим будинком, якщо умови не дотримуватимуться.
Вдома на вулиці всім дітям сказав, що тепер життя у них у кожного своє, а в нього своє і пішов. Вранці мені зателефонував, вибачився. Увечері не розмовляв, точніше не намагався обговорити ситуацію, поїв і пішов у кімнату, я намагалася обговорити, сказав, що йому нема куди йти, спав у машині на роботі.
Діти в неділю ввечері всі плакали, казали, що батько їм такий не потрібен. Розмовляла з кожною дитиною, заспокоювала, але й мені не потрібне це все, у мене є робота, діти, дім.
Він після смерті батьків із братом поділив гроші з продажу квартири, купив машини, зрозуміло, що жити йому зараз ніде і він займає нашу спальню з ним.
А я не знаю, як уберегти дітей від усього цього і жити під одним дахом із зрадником, який через ковток мійного просто всіх нас покинув, теж якось не хочеться.
