— Я за весь час переказав тобі двадцять сім тисяч. Це борг, а тепер порахуємо відсотки, доню.
— Які відсотки, тату? – здивувалася Карина.
— Ну як які? Звичайні відсотки. Я ці гроші хотів на депозит покласти, заробити на них, але не вийшло.
З тебе тридцять три тисячі. Двадцять сім тисяч під десять відсотків на місяць, рахуємо за два місяці…
Разом… Гаразд, трохи округлимо… Правильно, тридцять три тисячі.
Карина два тижні не знаходила собі місця, її сім’я тріщала по швах, чоловік вирішив подати на розлучення.
Гната не зупиняли навіть діти, чоловік пообіцяв розірвати їхній шлюб, якщо Карина не погодиться на його умови, а вимагав Гнат практично неможливого.
Чоловік наполягав, щоб Карина розірвала стосунки з батьками, і в нього на це були вагомі причини.
День знайомства батьків із її майбутнім чоловіком Карина згадувати не любила.
Вона, запрошуючи Гната в гості, чудово знала, що батько Геннадій Семенович зіпсує свято.
У Карини з батьком стосунки були з дитинства натягнутими, він більше любив молодшу, ласкаву й покірну, не таку прямолінійну й уперту, як Карина.
Так і вийшло.
— Так, так я й думав, – протягнув батько, з ніг до голови оглядаючи потенційного зятя. – Костюмчик завеликий, значить, чужий. Напрокат узяв?
— Ні, купив. Просто поспішав, міряти не став, – збрехав Гнат, який справді позичив парадну «двійку» в друга.
— Ну-ну, зроблю вигляд, що повірив, – уїдливо промовив Геннадій Семенович. – Проходь до столу, чого стоїш? Голодний, мабуть?
Гнат шість років тому справді був бідним студентом без власного житла й доброї роботи.
З Кариною він познайомився в інституті, між молодими людьми одразу спалахнули почуття.
Дівчину, в принципі, матеріальний стан хлопця не хвилював, вона вважала, що гроші – справа наживна, їх можна заробити.
Геннадій Семенович же був протилежної думки:
— Мало того що ти в мене на шиї сидиш, та ще й чоловіка посадити плануєш! – сварився чоловік, коли донька оголосила про майбутнє весілля. – Я проти!
— Тату, припини, я вже кілька років у тебе грошей не беру. Навчаюся на бюджеті, підробляю, щоб проїзд собі оплачувати й одяг купувати.
Не потрібно, тату, нам твоїх грошей, – парирувала Карина. – Ми й самі з усім впораємося. І весілля цього ніякого не треба, просто сходимо в РАЦС і розпишемося.
— Я ці слова запам’ятаю, – огризнувся Геннадій Семенович, – і тобі потім обов’язково пригадаю.
Карина та Гнат справді змогли вилізти з бідності, після закінчення інституту обоє влаштувалися на роботу й навіть змогли придбати в іпотеку власне житло.
Донедавна допомоги Карина в батька не просила, якось викручувалися самі, але звернутися до батька їй все ж таки довелося, Гната скоротили, чоловік залишився без роботи.
Зарплати Карини на іпотеку й на їжу не вистачало.
Гнат посилено шукав роботу, ходив на співбесіди, але його нікуди не запрошували.
Без діла чоловік не сидів, хапався за будь-який, навіть важкий заробіток, за що отримував наганяй від Карини:
— Ну от навіщо тебе потягло ці мішки тягати?
Гнате, в тебе грижа, тобі не можна важкого піднімати. Того, що ти заробив, навіть на ліки тобі ж не вистачило!
— А я не можу сидіти без діла, бачити, як ти одна гаруєш. Я чоловік, я повинен тебе забезпечувати, а не навпаки!
— Це тимчасові труднощі. Не ходи більше на ці підробітки, будь ласка. Монітор вакансії, раптом щось нове з’явиться. А я впораюся, не хвилюйся.
Карина отримала зарплату й засмутилася, цього разу премії не дали, виплатили тільки голий оклад, відділ план не виконав, і начальство таким чином вирішило працівників «простимулювати».
Жінка відкрила онлайн-застосунок банку й тут же внесла платіж за іпотеку, найважливішу для них з Гнатом статтю витрат.
Грошей залишилося зовсім небагато, на них можна було купити продукти на тиждень, максимум – на два.
А як бути далі?
Карина, трохи подумавши, пересилила себе й зателефонувала батькові, Геннадій Семенович вислухав доньку й невдоволено зазначив:
— А як же «тату, мені не потрібно твоїх грошей, я ніколи нічого в тебе не попрошу»?
— Ось така ситуація складна, труднощі в нас з Гнатом тимчасові. Тату, ти якщо зможеш допомогти – допоможи. Тільки от без цих повчань.
— Добре. Скільки тобі потрібно? Зараз відправлю.
Геннадій Семенович доньці в допомозі не відмовляв, але щоразу перед тим, як переказати невелику суму, читав їй лекції з приводу недбайливого чоловіка:
— І довго Гнат твій збирається на дивані догори пузом лежати? Я в дев’яності, щоб тебе й твою сестру прогодувати, ходив ночами вагони розвантажувати.
— Він теж ходив, але я заборонила. Спину зірвав, на ліки стільки грошей пішло! Він обов’язково влаштується на роботу, і ми з тобою розрахуємося.
— Звісно, розрахуєтеся, я все в блокнот записую, суворий облік веду. З першої ж зарплати Гната будьте ласкаві борг повернути!
Карина не нахабніла, великих сум у батька не випрошувала, брала по дрібниці.
Два місяці подружжя прожило в режимі економії, й Карина вже збиралася шукати другу роботу, як раптом у гості завітав колишній однокурсник Гната.
Карина поскаржилася йому на безгрошів’я, і він запропонував:
— Гнате, а підеш до мене у фірму? Мені водій потрібен, кілька місяців уже намагаюся знайти чисту на руку людину, яка товар до клієнтів у повному обсязі доставить.
Крадуть безбожно, уявляєш. То планшет, то ноутбук поцуплять.
Я ж із компаніями працюю, вони по кілька одиниць одразу замовляють, от злодюги й думають, що ніхто нічого не помітить. Підеш?
— Піду! – зрадів Гнат. – Із задоволенням!
Фінансове становище сім’ї поліпшилося, Гнат роботу виконував сумлінно, погоджувався працювати без вихідних, мотався в сусідні міста, за що начальство його частенько заохочувало преміями.
Коли Гнат приніс першу зарплату, Карина тут же зателефонувала батькові:
— Тату, скажи, будь ласка, скільки ми тобі винні? Я тобі зараз гроші привезу.
— А що, чоловіка твого совість заїла, на роботу влаштувався?
— Не починай, будь ласка. Ти вдома? Я зараз приїду.
Карина, звісно, й раніше знала, що її батько – людина жадібна, але зараз його скупість перейшла всі межі.
Геннадій Семенович дістав блокнот, калькулятор, щось на ньому порахував і за кілька хвилин видав:
— Я за весь час переказав тобі двадцять сім тисяч. Це борг, а тепер порахуємо відсотки.
— Які відсотки, тату? – обурилася Карина.
— Ну як які? Звичайні відсотки. Я ці гроші хотів на депозит покласти, заробити на них, але не вийшло.
З тебе тридцять три тисячі. Двадцять сім тисяч під десять відсотків на місяць, рахуємо за два місяці… Разом… Гаразд, трохи округлимо… Правильно, тридцять три тисячі.
Карина мовчки віддала гроші батькові й зібралася йти, як Геннадій Семенович несподівано промовив:
— Гнату скажи, що наступної суботи він мені на дачі потрібен. Деякий дрібний ремонт зробити треба.
— Він, напевно, не зможе, тату. Часто працює без вихідних, замовлення і в суботу, і в неділю бувають. Вибач.
— Я в тебе не питаю, може він чи ні, я тебе ставлю перед фактом. Кажу, щоб рано вранці в суботу він приїхав на дачу.
І не треба зі мною псувати стосунки, не раз же доведеться по допомогу звертатися. Я можу образитися!
Карина їхала додому й не знала, як їй правильно донести до Гната прохання батька.
Як Карина й очікувала, чоловік її прохання сприйняв дуже гостро:
— Я не можу, у мене відрядження випадає на вихідні, у п’ятницю ввечері поїду, в неділю ввечері повернуся. Дуже гарну премію за це обіцяють.
— І що мені батькові сказати? Знову доведеться вислуховувати гидоту… А перенести відрядження ніяк не можна?
— Навіть якби й була така можливість, я б нею все (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) одно не став користуватися. Ти вже вибач мене, Карино, але після того, як твій батько відсотки з нас узяв, я навіть розмовляти з ним не хочу.
Міг би хоча б заздалегідь попередити, що доплачувати за його «послугу» доведеться.
— Я й сама не очікувала, – зізналася Карина. – Мені з кожним роком із ним усе важче й важче спілкуватися, але й кинути їх із мамою теж не можу.
Батько доньці закотив жахливий скандал, Карині довелося вислухати купу гидоти.
— Та мені без різниці, – кричав Геннадій Семенович, – куди твій трутень там поїхав! Щоб більше ніколи до мене з жодними проханнями не зверталися, не смій телефонувати ні мені, ні матері більше ніколи! Забудь мій номер телефону!
Карина засмутилася й на батька образилася.
Коли Геннадій Семенович кинув слухавку, жінка спробувала йому передзвонити, але не змогла.
— Значить, так тому й бути, – подумала жінка. – Захоче поговорити, сам зателефонує. Зрештою, я перед ним ні в чому не винна.
Геннадій Семенович через пару місяців справді зателефонував, Карина спочатку навіть зраділа, подумала, що батько змінив гнів на милість і хоче з нею помиритися.
Вона помилилася.
— Що ж ти, безсовісна, – не привітавшись, почав повчати доньку Геннадій Семенович, – навіть батькові не зателефонувала й не вибачилася за свою поведінку?
— Я намагалася з тобою зв’язатися, але не змогла. Ти ж мій номер у чорний список закинув.
— Захотіла б – приїхала б і особисто свої вибачення принесла. Гаразд, я не з цього приводу телефоную.
Ми з матір’ю зібралися купувати квартиру під здачу, хочемо до пенсії мати стабільний дохід. Грошей не вистачає, десять тисяч доларів треба.
— Ага, гарна ідея.
— Я ж пояснюю, грошей не вистачає. Додай!
— Тату, та ти що? Звідки в нас пів мільйона? Ми ж самі іпотеку платимо, ти ж знаєш.
— Це мене не хвилює, – почав злитися Геннадій Семенович. – Я тобі позначив суму, твоя справа – її знайти… Я стільки років тебе на своєму горбі тягнув, ні в чому тобі не відмовляв, от будь ласка дочірній борг мені повернути! Там куди більше вже навіть чим пів мільйона накапало!
— Та де це ти мене тягнув? – розлютилася Карина. – Олівець зайвий тижнями доводилося випрошувати, і то! Мама зі своєї зарплати купувала!
Молодшій зате все діставалося за першим проханням. Немає (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) в мене таких грошей, я нічим не можу тобі допомогти. Я вже багато разів пошкодувала, що тоді до тебе звернулася, вже краще б ми голодували!
— Припини істерити, Карино! – у голосі Геннадія Семеновича з’явилися нотки зневаги.
– І минуле теж згадувати не смій. Ти сама винна, Людмилка, на відміну від тебе, ласкава й вдячна, от її й любили більше. Вона нам із матір’ю гидоти ніколи не робила.
— Нехай вона тобі гроші й дає, – відрізала Карина. – У мене їх немає. Та навіть якби й були, я б краще іпотеку достроково погасила.
— Ну, тоді на мене не ображайся! Я хотів по-доброму, але не вийшло, значить, буде по-поганому. Подам на аліменти, будеш платити через суд!
Гнат, коли дізнався про прохання свекра, розлютився:
— Набридло мені, Карино! Як довго він буде втручатися в нашу сім’ю, життя ж останні кілька місяців спокійного не дає.
Загалом, так, вибирай, або я, або він. Якщо продовжиш спілкуватися з батьком, я подам на розлучення!
Жінка розуміла, що батькові від неї нічого, крім грошей, не потрібно, багато років Геннадій Семенович забував вітати доньку з днем народження, Новим роком і жіночим днем.
До того як Карина сама звернулася до нього за допомогою, він навіть першим не телефонував, начебто після весілля з Гнатом викреслив її з життя.
Коли жадібний батько вчергове зателефонував із вимогою грошей, Карина йому відповіла:
— Забудь про моє існування. Подавай в суд. Якщо присудять – буду платити.
Добровільно допомагати тобі не бажаю, спілкуватися теж не хочу.
Геннадій Семенович доньку з життя викреслив, на аліменти не подав, знав чудово, що до категорії батьків, які потребують піклування дітей, він не належить.
Карина продовжувала спілкуватися з матір’ю, із сестрою, правда, теж посварилася, Людмила зателефонувала їй і назвала невдячною за відмову дати грошей батькові.
Ось так буває.
