Ольга вийшла із перукарні дуже задоволена. Нарешті після кількох років сумнівів вона вирішила зробити собі коротку стрижку.
Волосся завдовжки не більше двох сантиметрів майстриня-перукарка уклала та збризнула лаком для волосся. Дивилося все дуже красиво та жіночно.
– Ну, тепер точно всі чоловіки мої!, – зі щасливим сміхом подумала дівчина.
Але її радість була недовгою. Раптом несподівано налетіла хмара і пішов сильний дощ.
Усі старання перукаря буквально як водою змило. Мокре волосся безладно лежало на голові, в мить втративши весь свій об’єм. Ольга розчаровано зітхнула:
– Ну от, як тільки парасольку не візьмеш, то одразу злива! Нічого, вдома помию голову і зроблю нову зачіску!
Вона сіла в автобус та поїхала додому.
Людей в автобусі було багато, вільних місць не лишилося, і Ольга стояла у проході.
На наступній зупинці зайшов симпатичний чоловік років тридцяти і простягнув Ользі гроші:
– Юначе, водієві передай! Та чого застиг, чи глухий?
Ольга вийшла зі ступору та передала гроші вперед іншому пасажирові. Але звернення «юначе» не виходило з голови.
Чоловік тим часом дістав мобільний телефон і почав із кимось розмовляти:
– Та взагалі сьогодні день невдалий. Дощ лупить, навкруги одні дурбелики. Ось юнак тут тупить по-чорному, та ще й стоять усі як барани, хоч би посунувся хтось углиб салону!
У такому ж тоні він продовжував скаржитися своєму співрозмовнику на життя. Ольга подумки побажала йому нескінченного дощу над головою і на своїй зупинці вийшла.
За тиждень на роботі Ользі та її колегам представляли нового співробітника.
– Іван, наш новий менеджер!, – відрекомендував начальник гарного і статного чоловіка років тридцяти.
Іван привітався з усіма і почав працювати. Ольгу з гарною зачіскою та макіяжем, він, звісно, не впізнав. Дівчина роздратовано подивилася на новачка і вийшла.
У курилці вже зібралися пані з бухгалтерії і щось жваво обговорювали.
– Який красень!, – захоплено ділилася з колегами своєю думкою головна бухгалтерка.
– Ну просто ідеальний чоловік! І кажуть, що не одружений!
Інші бухгалтерки почали охати та зітхати. Побачивши Ольгу одна з них запитала:
– Це до вас у відділ такий красень влаштувався? Уявляю, яка там у вас битва буде за його увагу серед жіночої статі…
– ак, до нас”, – відповіла Ольга і подумала про себе, «Тільки я в цій битві брати участь не збираюся!».
І потім додала вголос:
– Ви на його чарівність не ведіться, чоловік то з гнилятинкою!
Бухгалтерки недовірливо махнули їй рукою і знову перейшли на обговорення нового колеги.
За тиждень Ольга зіткнулася з новачком у їдальні. Той як міг пробував на ній свої чоловічі чари.
– Ольга, ви така симпатична. І у вас обличчя якесь знайоме… Ми раніше не зустрічалися?, – спитав він дівчину.
– Навряд чи, – відповіла Ольга і подумала, — Як добре, що випадково вдалося розгледіти суть цього красеня. А то могла б по ньому зітхати, як половина панночок із нашого офісу.
І Ольга навіть думати заборонила собі про цього чоловіка. У результаті через півроку вона залишилася одна з нерозбитим серцем із незаміжніх дам.
Іван, пропрацювавши шість місяців, звільнився. Як потім з’ясувалося, крутив романи він одразу з п’ятьма дівчатами з роботи.
Одна з них навіть чекає дитину, тільки майбутній батько пропав, коли він почув цю новину.
– Ще незрозуміло, кому пощастило – тим, хто з ним спав, або тим, хто не спав, –шепотілися жінки на роботі і питали Ольгу:
– Тобі то самотній і зневіреній, як вдалося перед цим красенем встояти?
– Та обличчя мені його здалося знайомим, як у одного автобусного хама, – відповіла Ольга.
