Selena

— Сестра, напевно, сприймає всі речі, які на ділянці її батьків стоять або лежать, як свої власні, – злиться Валентина. – Я випадково помітила. Приїхали якось раз, а племінник чоловіка сидить за столиком для годування підозріло схожим на той, що був у нас. — Не впізнаєш чи що? – зі сміхом звернулася до Валі сестра, перехопивши погляд. – Ну так, ваш, перейшов до нас у спадок. Валя тоді відповіла, що ні за якою спадщиною столик не переходив, а перш ніж брати, треба було запитати дозвіл у його господарів

Просто виходить, що іншого місця для зберігання речей у нас поки що й немає, - каже Валентина. - Ми за…

10 місяців ago

У сусідки, у Надії, і свої кури були, от і привела – познайомила Надя бабу Клаву з Лідою. Лідія, жінка міська, приїхала сюди з дітьми працювати акушеркою в місцевій амбулаторії. Яйця вона брала охоче, віддаючи мінімальну плату. Флігель цей їй, можна сказати, надали. Ось тільки для життя, та ще й із дітьми, він навряд чи годився. Був погано утеплений, піч стара, протікав дах, і в дім проникав прілий запах вогкості. Ліда, яка прожила все життя у квартирах, пручалася, утеплювала своє нове житло, як могла. Літня господиня будинку з цим флігелем, бурчала. Казала, що флігель їй не належить, і ніхто думати про нього не хоче

Вона довго стояла біля хвіртки, сховавши зморшкуваті руки під куфайку, дивилася на вікна зеленого дощатого флігеля - прибудови за кущами…

10 місяців ago

— Мамо, якби ти не була вчителькою, усе моє життя, можливо, було б зовсім іншим. Пам’ятаєш, як Коля за мною бігав? А ти: «Вчитися треба, Ніночко, це головне в житті. А кохання почекає». Я пішла вчитися, а Светка за нього заміж вийшла. Троє дітлахів тепер у них… — І що? – насупила брови мати, – хто він тепер, цей твій Коля? Великим спортсменом він не став, простий роботяга, багатодітний батько. — І люблячий чоловік, – підкреслила Ніна, – а мене хто любив

— Донечко, тобі вже сорок років, я дуже тебе прошу, не наступай на старі граблі, - вмовляла Лариса Іванівна прийняти…

10 місяців ago

— Стій, а в школі свекруха не в змозі розібратися з поведінкою онука чи що? — Так не в школі, а це вже в службі по справах складних дітей, – відповідає Ліза. – Загалом, уявляєш, свого сина я фактично з червня виховую одна. Про доньку і говорити не доводиться. На волейболі їй нудно, бабусі не до неї, вона або на онука кричить, або з ганчіркою на лобі лежить від його викрутасів. А мій чоловік виховує сина своєї сестри

Рідна сестра чоловіка Лізи півтора року тому вийшла заміж. Її чоловік відвіз жінку далеко, він працює за кордоном, живе в…

10 місяців ago

Малюк скоротив «дідуся Васю», до Давасі. Так дідусь ним і залишився, що йому дуже подобалося: незвично, весело, та й другого такого немає. І з Микитою Давася був, що називається, на одній хвилі. Обидва веселі, кмітливі, за словом у кишеню не лізуть. Але, якщо сумують, то нікого у свій світ не пустять – ідуть поодинці зализувати рани. Коли рік тому Василя Валентиновича раптово не стало, Микита переживав найбільше, хоча втрата залишила рану в серці кожного в родині. І саме до Микити, а не до когось іншого, дід приходив у снах

— Мені сьогодні "Давася" наснився, - повідомив Микита, вмочуючи сирник у варення. — Так? І як він там? - пожвавилися…

10 місяців ago

— Та й не знала я тут нікого, – каже жінка, – крім матусь із візочками на дитячому майданчику. Ну і вирішила, що піти на заняття – саме те, що потрібно. І фігуру підтягну, і спілкування буде не тільки на тему памперсів і сумішей. Оксана прийшла до клубу і абсолютно випадково для себе опинилася не на тренажерах, а в студії танцю. І “захворіла” цим. Хоча спочатку здавалося, що вона неповоротка, як бегемот, що не вловлює ні темп, ні ритм. — Так і було спочатку, – каже вона, – але наша тренерка, просто вогонь. І приблизно через місяць я почала помічати, як змінюється пластика, фігура, зникає зайва вага

Можете згадати, чим ви захоплювалися в дитинстві? І чим захоплюєтеся зараз? Я вважаю, що люди, які мають своє хобі -…

10 місяців ago

Чоловік цілодобово пропадав на двох-трьох роботах, удома я його майже не бачила. Жили ми тоді у квартирі, яку йому виділили від заводу. Але грошей усе також не вистачало. Адже незабаром на світ з’явилася друга дитина. Я перейшла на заочну освіту і ледве здобула диплом. Важко було одночасно поратися з двома дітьми, вести домашні справи і гризти граніт науки. Але навіть незважаючи на це, ми впоралися

Заміж я вийшла у 18 років. Чоловіком моїм став однокласник. Ми дружили з дитинства. Через півроку я дізналася, що в…

10 місяців ago

— Цинізм який поза межою, – вважає Єлизавета. – Але в цьому вся моя мама. Тільки уяви, вона потім на поминках відвела мене осторонь і попередила, що успадковувати мені нічого, тато все за життя оформив на неї. — З розуму зійти. Ну як, нормально вона успадкувала за підсумком? — Яке там, – робить негативний жест рукою Ліза. – Машини пішли ще за життя тата, накопичень нуль. Квартира? А квартиру вона продала, жити ж їй на щось треба. Хоча, треба було продавати будинок, купувати однокімнатну, двокімнатну здавати, тоді б жила якось. Але я радити вже не полізла, а мама завжди була нетямущою, звикла, що гроші були

Напевно років 10 десь, як вони тільки добре жили, - згадує Єлизавета. - До цього жили цілком стерпно, а тоді…

10 місяців ago

«Можна! – вирішив він, увімкнув запис екрана, зайшов у месенджер, прикріпив фото телефону, що лежав у коридорі, і надіслав матері повідомлення: – Ти забула свій телефон у коридорі». Це було дуже смішно. Як і герой ролика, він планував зняти шикарне відео – спочатку повідомлення, потім перелякану матір, що повернулася з півдороги, а потім її розсерджене обличчя, коли він скаже, що вона попалася на жарт  – ось же він, телефон! У її руках!.. А-ха-ха

«Ранок добрим не буває», - думав Федір, шістнадцятирічний підліток, ліниво гортаючи стрічку новин у телефоні й по ковтку відпиваючи з…

10 місяців ago

— Ось і розумниця. Сідай за стіл. Я і тебе чаєм пригощу. Ось тобі вафелька. Знаю, як ти їх любиш, – жінка наливала дівчинці чай у черговий дитячий кухоль. Після чаю Світлана розповіла вірш для перевірки. — Мене сьогодні обіцяла вчителька запитати, – поділилася дівчинка. — Ну, ти й знаєш його добре. Чітко так і виразно, – сказала Марія Олексіївна, – просто молодчина. Виходь і розповідай голосно, і не соромся. Артистка ти, та й годі, Світлано

Школа шуміла, сміялася, пустувала. Діти зустрічалися в коридорах, заходили в класи, щось розповідаючи одне одному, нібито не бачилися вічність. Нарешті,…

10 місяців ago
Show more Posts
Show previous Posts