Головна

Selena

А Олександра Сергіївна так і стояла за дверима, розкривши рота. Наречена сина гуляла квартирою в одній спідній білизні. Але найголовніше – живота немов і не було. Був живіт у неї і зник! Олександра Сергіївна вперше не повірила своїм очам, але коли Аліна вийшла з кухні, зрозуміла – не здалося
Життєві історії 0
— Ма-амо, – Семен відчинив двері у квартиру своїм ключем. — Вдома, я синочку, вдома. Мати стояла біля плити і смажила пиріжки. Залишилися від учорашньої вечері тушкована свіжа
Ігор і Олена, щойно починався сезон ягід і грибів, сідали в машину, брали із собою Василинку, і їхали в ліс. Було в них своє улюблене місце – село недалеко від міста по хорошій дорозі. Прекрасні мальовничі місця, хоч картини пиши. — Шкода, що в нас нікого рідних у селі немає. Батьки в місті, працюють, і вважають за краще грітися у відпустках на морі або в санаторіях оздоровлюватися, – говорила Олена. — Так, але можна і знайомих завести, – пропонував Ігор, – ось, наприклад, Петренки наші
Життєві історії 0
Ігор і Олена були одностайно закохані в ліс, нашу чудову українську природу і збирання грибів. Вони і познайомилися в лісовому поході, коли були ще студентами. Тепер у них
Зятя Андрія вона не прийняла відразу ж, заявивши, що все життя мріяла про те, що її єдина дочка вийде заміж за олігарха. — Ти подивися на себе! Хто ти і що ти?! – Марія Дмитрівна стала тикати пальцем у нареченого. – Тракторист якийсь… — Мій син бульдозерист, – вирішила втрутитися в розмову сваха
Життєві історії 0
Мати і дочка посварилися прямо на весіллі через дурниці: Марія Дмитрівна добряче заклала за комір і стала поводитися не дуже красиво. Зятя Андрія вона не прийняла відразу ж,
— Льоню, – Марія теж зітхнула. – По-перше, ми з тобою вже домовилися. А, по-друге, твоя мама сама мені дзвонила і дуже просила знайти можливість і вибратися. Усе-таки в неї ювілей, а не просто іменини. Ну і, по-третє, ти ж сам знаєш, що я вже півроку далі дитячого майданчика, поліклініки та магазину нікуди не вибиралася. Мені теж хочеться трохи відпочити і змінити обстановку. — Ні, ну а що ти хотіла? – здивувався Льоня. – Ти, коли погоджувалася на дитину, та не просто погоджувалася, а хотіла її, мала розуміти, що дуже довго жодних розваг у тебе не буде
Життєві історії 0
Льоня доїв котлету, акуратно підібрав з тарілки залишки пюре і подивився на дружину. Марійка сьогодні перебувала в чудовому настрої і навіть щось наспівувала, домиваючи посуд. — Доїв? –
— Мамо, я дружину собі вкрав у Степана із сусіднього села, – сказав Василь, з’явившись з Оксаною на порозі рідної хати. Сплеснула руками Марія Федорівна. — Боюся, не до добра це, діти, – розплакалася вона, але Оксанку обійняла, притиснула до грудей, голову її біляву погладила, в очі зазирнула
Життєві історії 0
Давно це було. Півстоліття, вважай, минуло, а історію цю все ще передають з уст в уста. Жила в селі, в батьківській хаті, що стояла майже біля самої річки,
Вероніка мовчки дістала з сумки великі пакети, які вона завбачливо захопила з дому, і почала збирати сміття. Олександр тут же до неї приєднався. — Та киньте ви дурницями займатися! -закричав Володимир. – Може, ще по всьому лісі пройдетеся? — Може й пройдемося, – спокійно відповів Сашко. — Гаразд, хочуть якщо, нехай прибирають, – сказав Артем. – Давайте поки знайдемо інше місце для пікніка. Теж мені… ековолонтери
Життєві історії 0
Коли Дмитро запросив Вероніку на пікнік, вона зраділа. І не стільки можливості провести вихідний день на природі, скільки тому, що Діма, нарешті, вирішив познайомити Ніку зі своїми друзями.
Ти ж казала, що на оренду теж гроші відклали, – звернулася вона до матері. — Відклали, але я сподівалася заощадити, не думала, що мати вам такі «драконівські умови» виставить, – протягнула Валентина. — Які це «драконівські»? – втрутилася в розмову Ніна. – Квартира трохи занедбана. Треба один раз відмити, а далі просто підтримувати порядок. — Тобі, Нінко, добре – ти на бюджет вступила, тобі гуртожиток дали, – сказала Віка
Життєві історії 0
— Ну що? Вступили обидві? Молодці! Ти, Віко, куди вступила? — На бухгалтерський облік, – відповіла внучка. — А ти, Ніно? — На юридичний. — Адвокатом хочеш бути?
Ще півтора року насолоджувався свободою, серйозних стосунків не будував, тільки швидкоплинні зустрічі з представницями слабкої статі. Роботу собі хорошу знайшов, до однокласника свого в юридичну фірму влаштувався, сиджу знову, папірці перекладаю. Але ось перед Новим роком відчув я щенячу тугу й самотність. Маму свою згадав, старих, захотілося справжнього сімейного свята. Щоб ялинка стояла, дружина холодець зварила, салатів нарізала, щоб діти бігали
Життєві історії 0
Вперше я одружився не з великої любові, а просто треба було за когось зачепитися. Так вийшло, що до двадцяти п’яти років я залишився зовсім один: ні бабусі з
Пишався тим, що грошима їм допомагаю, говорив друзям, мовляв, кому вона потрібна, крім мене, з дитиною. Був неабияк поважним, благодійником себе вважав. А батько мій, на такі розмови сказав мені одного разу: «Це не ти її з дитиною взяв. Це тебе, самотнього, в сім’ю прийняли». Я тоді його не зрозумів, відмахнувся
Життєві історії 0
Володимир Вікторович чекав обходу. Є надія, що сьогодні його випишуть. Похмурі стіни лікарняної палати набридли, і ще більше набрид сусід Гришка. Весь день Гришко травив байки, а вночі,
Теща від напруги аж на стільці вся викрутилася. Тільки скрип-скрип у кабінеті… І тут лікарка розвела руками: — Та ні, каже, з сюрпризами у Вашого майбутнього зятя все гаразд, чистий він. А ось онук у Вас буде підвищеної кошлатості. І вуса в нього будуть, як у таргана всі дівчата його
Життєві історії 0
Я зібрався одружитися. Наречену собі в бібліотеці знайшов, працює вона там. Усе як треба: маленька, непоказна, у сірому костюмчику і в окулярах із товстою оправою. А навіщо мені

You cannot copy content of this page