Нам із дружиною по 39 років. Є два сини – 16 та 17 років. До цього моменту я вважав свій шлюб щасливим, хоча не все було так гарно, як хотілося б.
Ми з дружиною добре заробляємо, купили квартиру, зараз будуємо великий будинок, щоб і діти змогли жити з нами зі своїми сім’ями. Але всі плани рухнули, коли я дізнався, що дружина мені зраджує.
Таке траплялося й раніше, просто заради дітей я пробачав. Спочатку ревнував, потім дружина присягалася, що це випадкове захоплення, а любить вона лише мене.
І ми далі будували будинок, вирощували дітей, і я був щасливий. Але ось два місяці тому дружина познайомилася у подруги з хлопцем, молодшим за неї на 10 років.
Спочатку вона приховувала, бігала на побачення таємно, вигадувала різні приводи, щоби піти з дому. Потім змушена була зізнатися, що любить його та не збирається від нього відмовлятися.
Мені б, як радили батьки, подати на розлучення, але я почав вимагати, щоб вона порвала з ним, і не руйнувала сім’ю хоча б заради дітей.
Але вона зібрала речі і пішла до коханця на орендовану квартиру. Я спочатку був у шоці. Було соромно перед синами, які мене намагалися підтримати тим, що не відповідали на її дзвінки.
Живемо з дітьми без дружини та матері. Її мабуть не дуже непокоїть ставлення до неї синів.
За цей час жодного разу не прийшла, не подивилася, як ми живемо, а дітям потрібна мати, я не справляюся один. Молодший син став замкнутим, запальним.
Що робити не знаю. Я в глухому куті, нічого не цікавить, ні робота, ні недобудований будинок. Якщо раніше прощав, то тепер уже не зможу, якщо вона повернеться.
