«Я ж не підписувалась на те, щоб прибирати за свекрушиною донькою! Це вже занадто!» — саме так думала Аліна, щоразу прибираючи в хаті після Лізи, сестри її чоловіка. Але, здається, не забігаймо наперед…
Так сталося, що Аліна мала чудове придане.
Таку наречену ще пошукати треба: і трикімнатна квартира в центрі міста, яка дісталася від бабусі, і нова машина, нехай і в кредит, але своя, і всі необхідні меблі, і побутова техніка, аж до посудомийної машини.
Гена прийшов на все готове. Залишилося тільки весілля відгуляти, та й то — половину витрат покрили батьки Аліни.
Жили собі добре, обоє працювали, кожен займався своєю справою. Аж раптом Гена прийшов до дружини з несподіваним проханням:
— Любов моя, нам треба поговорити, — почав він здалеку.
— Слухаю.
— Моїй сестрі Лізі зараз немає де жити.
— Це як? — здивувалася Аліна, витираючи стіл.
— Господарка квартири вирішила продати житло й попросила її виїхати. Сама розумієш, знайти нове житло зараз непросто.
Аліна відразу відчула, що тут щось не так.
— І що ти пропонуєш? Допомогти їй із переїздом?
— Ні, я хотів би попросити, щоб вона пожила у нас. Хоча б поки шукає квартиру.
Аліна була не з тих, хто любить у своєму домі сторонніх. Гостей вона приймала радо, але жити під одним дахом із чужою людиною для неї було неприйнятно. Навіть якщо ця людина — сестра чоловіка.
— Гено, мені здається, це не дуже добра ідея.
— Чому? Вона ненадовго. Як тільки знайде собі підходящий варіант, відразу ж поїде.
— А чому вона не поїде до батьків? — не вгамовувалася Аліна.
Гена важко зітхнув:
— Аліно, ну що ти, справді? Вони ж живуть на околиці, їй буде незручно добиратися на роботу.
Аліна задумалася, а Гена тим часом продовжував переконувати її:
— Мені здавалося, ви сподобалися одна одній. Чи я помилився?
— Та ні, все так, — погодилася Аліна. — Гаразд, нехай поживе у нас.
Гена усміхнувся, поцілував дружину й пішов телефонувати Лізі, щоб повідомити радісну новину. Наступного дня її речі вже стояли на порозі.
Подружжя вирішило віддати Лізі вітальню.
— Розташовуйся й почувайся як удома, — звернувся Гена до сестри.
Аліна не надала значення цим словам. Здавалося, їх кажуть просто з ввічливості, так заведено. Але вона й подумати не могла, що Ліза сприйме їх настільки буквально.
Вже за три дні їхня вітальня перетворилася на справжнісінький свинарник. Скрізь були розкидані брудні шкарпетки Лізи, речі лежали зім’яті на стільці, а в кутку примостився огризок.
Аліна від природи була дуже охайною й не терпіла безладу. Вона попросила Гену поговорити із сестрою, але той лише обіцяв, а ситуація не мінялася. Тоді вона вирішила взяти справу у свої руки.
— Лізо, я хотіла б попросити тебе підтримувати чистоту в домі.
— А що не так? Я ж прибираю за собою, — здивовано подивилася на неї дівчина.
— Будь ласка, не розкидай речі та викидай огризки. І фантики з цукерок теж.
«Ось тобі й на!», — помітила Аліна нову знахідку.
Ліза пообіцяла, що все так і буде. Але за кілька днів нічого не змінилося. Аліна вирішила не відступати й далі домагатися порядку. Але тепер Ліза зайняла оборонну позицію.
— Ну що ти, справді? Ти ж не живеш у цій кімнаті. Не встигла прибрати, пізніше приберу.
Аліна була обурена такою поведінкою:
— Що значить, що я тут не живу? Це моя квартира, і я хочу, щоб тут було чисто.
Тут у розмову втрутився Гена й відвів Аліну від сестри.
— Ну, справді, Аліно, що ти така душна? Ну, насмітила трохи, з ким не буває? Прибере ж. Навіщо ти тиснеш на людину?
— Що значить я тисну? Я просто не хочу жити в свинарнику.
Переконувати Гену у своїй правоті було марно. Він продовжував захищати молодшу сестру, хоча було очевидно, що та не права.
Аліні в той момент дуже хотілося виставити цю нахабу за двері. Її думка про дівчину з моменту знайомства дуже змінилася. Але вона розуміла, що якщо зробить це зараз, чоловік піде слідом. А Гену вона любила.
Вони взагалі, що найцікавіше, сварилися дуже рідко. А зараз посварилися вперше за довгий час, і все через цю пані «свиноту». До того ж у прямому сенсі слова.
Через кілька днів Ліза видала таке, чого від неї ніяк не очікували. Аліна і Гена пішли на довгоочікуваний концерт. Квитки купили заздалегідь. Після вони вирішили сходити в ресторан, щоб побути удвох.
Їм бракувало усамітнення вдома, тому вони хотіли надолужити згаяне і побути наодинці. Та яке ж було їхнє здивування, коли, повернувшись додому, вони побачили непроханого гостя.
Без жодного сорому Ліза привела до них у дім свого хлопця, і вони замкнулися в кімнаті. Коли Аліна побачила цю картину, була геть спантеличена.
— Лізо, що все це означає? Кого ти сюди привела? — почала обурюватися Аліна, побачивши у своїй власній квартирі абсолютно стороннього молодика.
— Добридень, я Віктор.
У хлопця був дивний вигляд, і взагалі виглядав він доволі неохайно.
— Забирайся звідси, поки я поліцію не викликала! А з тобою, Лізо, ми зараз поговоримо.
Аліна влаштувала такий скандал, який Лізі не снився в найстрашнішому сні. Того вечора вона висловила їй геть усе, що думала. Та, звичайно, захищалася і скаржилася братові на «егоїстку-зануду, яка не дає іншим влаштувати особисте життя».
— Гено, а чому ти мовчиш? — запитала Аліна, дивлячись на чоловіка.
Найжахливіше, що в цей момент він учинив зовсім не так, як вона очікувала.
— А я згоден із Лізою. Ти зараз повелася як остання егоїстка. Ну, і що, що до неї прийшов хлопець. Нас же все одно не було вдома.
Аліна просто не вірила своїм вухам. Тільки вдумайтеся, що він каже!
— Ні вже! Я не дозволю водити сюди кого-небудь. Спочатку твоя сестра тут свинарник улаштувала, а тепер ще й публічний дім…
— Та як ти смієш! — вигукнула Ліза.
— Загалом так, зараз же збирай свої речі й забирайся геть! Так-так, тобі не почулося. Терпіти я тебе в своєму домі більше не збираюся.
Гена почав переконувати дружину в тому, що вона знову не права, і просив її не гарячкувати. Але Аліна вже нічого не чула. Вона дивилася на сестру чоловіка, як бик на червону ганчірку.
Коли Геннадій зрозумів, що переконувати дружину марно, то заявив:
— Гаразд, тоді я піду разом із нею.
— Це як? — здивувалася Аліна.
— А ось так, свою сестру я не залишу. А ти подумай тут над своєю поведінкою, над тим, із ким і як ти розмовляєш.
У цей момент Гена почав збирати свої речі. Душею Аліна дуже хотіла його зупинити й попросити цього не робити. Але вона чудово розуміла, на що був розрахунок.
Якщо залишиться він, то разом із ним і його сестричка.
До того ж Аліну боляче вразило, що чоловік жодного разу не став на її бік. З того самого часу вона морально готувала себе до розлучення, хоча в душі все ще вірила, що чоловік прийде миритися з квітами й вибаченнями.
Зізнайтеся, ми всі колись стикалися з непростими сімейними ситуаціями, коли здається, що рідна кров важливіша за правду.
Історія Аліни — це нагадування про те, що навіть у найближчих стосунках має бути повага до особистих меж.
Дуже цікаво почути, як би ви вчинили на місці Аліни?
