Ольга добре стріляти навчилася ще до повномасштабної війни в Україні. Вона багато часу проводила в тирі.
Нині вона – снайперка і поповнила лави ЗСУ після вторгнення РФ 24 лютого. Ольга каже, що доклала чимало зусиль, аби в центрі комплектування та соціальної підтримки її почули і зробили все від них залежне, аби вона стала частиною ЗСУ.
“Жінкам дуже складно потрапити в армію. Хто намагався це зробити, той мене добре зрозуміє. Брали здебільшого з певним бойовим досвідом, з медичною освітою, або тих, хто хотів займатися діловодством. Медичної освіти в мене нема, діловодство теж не моє, а ось стріляла я добре. Проходила снайперські курси ще до 24 лютого. Вільний час проводила в тирі. Я цілеспрямована, якщо чогось захочу, то досягну. Тож мене і взяли”, – розказує військова.
Ольга розповідає, що в лавах ЗСУ працювала на рівні з усіма й докладала всіх зусиль, аби якомога швидше стати на захист країни.
“Потрібні були снайпери, обирали не лише тих, хто добре стріляє, а й за іншими показниками: витривалістю, виваженістю, кмітливістю, вмінням швидко приймати рішення та працювати в парі”, – розказує військова.
За її словами, класний снайпер має бути посидючим та добре знати математику. Перший вихід на бойове завдання снайперка запам’ятала надовго. Тоді вона потрапила під обстріл.
“Це був перший день, тільки приїхали на позиції й розпочався кулеметний обстріл. Після цього я почула свист, присіла. Кулі летіли над головою. Мені було страшно, але ступору не було. Тим, хто говорить, що їм не страшно на війні, не повірю. Страшно всім, просто кожен по-різному переживає це відчуття. З часом звикаєш до всього, і до шуму, і до обстрілів, але страх не зникає, його просто можна навчитися контролювати”, – згадує Ольга.
Момент, коли в її оптиці з’являється ворог, називає здоровим адреналіном.
“Забувається все навкруги. Є ціль і робота, яку треба виконати, здійснити мрію багатьох українців”, – зазначила захисниця.