Я зібрався одружитися. Наречену собі в бібліотеці знайшов, працює вона там. Усе як треба: маленька, непоказна, у сірому костюмчику і в окулярах із товстою оправою. А навіщо мені красуня, щоб ревнувати? Не скажу, щоб дуже розумна, але мрійлива. Цілий день книжками шарудить, а вдома вмоститься біля вікна, дивиться в нього, думає там про щось про своє і мовчить.
А я на роботі гарую, з клієнтами вимотався, наспілкувався, ввечері тиші й спокою хочеться. Ще один плюс.
А з мінусів тільки один, веде вона здоровий спосіб життя. Але і в ньому вигода є, значить, у лазню зі мною і на шашлики з друзями тягатися не буде.
А те, що на сніданок кашка вівсяна, так це не біда. Вона її з фруктами вживає, а я можу собі і сосиски зварити.
Жив я в них кілька днів, майбутня теща вирішила зі мною ближче познайомитися, ось тому й знаю про все вищесказане.
Теща теж нічого, весела така, компанійська, на відміну від доньки своєї, може зі мною і пару чарок пропустити. Знову ж таки, обіцяла нам не докучати, а здебільшого на дачі жити, а нам, значить, квадратними метрами поступитися. З однією умовою, що мою квартиру здавати будемо, а гроші на справу відкладати. Яку-таку справу, вона поки й сама не знає, але думає над цим, із чоловіками подруг радиться. В одного автосервіс свій, в іншого автомийка, у третього – магазин «Автозапчастини». Ну, прямо не друзі, а цілий автохолдинг.
Ось у нього жвава жінка і хоче вписатися, тільки їй чоловічі руки і статус необхідні.
— Сама ж я, – каже, – не Скарлет О, Хара, щоб у чоловічий бізнес лізти. А скоріше, Сірий Кардинал, готова за спиною допомагати будувати світле майбутнє онукам своїм.
Ось на онуках у нас і заминочка вийшла. Зажадала жінка, щоб я аналізи здав, перш ніж одружитися. Від цього залежить, благословить чи ні вона нас на щасливий шлюб. Адже онуки їй здорові, сильні й міцні потрібні! А інакше – ніяк!
А я тільки нещодавно від організації повний медогляд пройшов, підсовую їй результати, що здоровий, мовляв, як бик. А вона не вірить:
— Знаю я, як ви їх проходите, зайшов у кабінет і вийшов. Усе на потоці, не серйозно це!
Руки в боки вперла, на скелю схожа, з такою не посперечаєшся!
І вирішив я над нею пожартувати. Взяв, та й здав аналізи кота свого замість своїх!
Як мені сечу зібрати вдалося, і не питайте, це окрема історія. А ось кал із лотка взяв, поки він його не загріб.
А того дня, коли аналізи готові були, я майбутній родичці зателефонував і сказав, що сам у поліклініку піти не зможу, оскільки їду на три дні у відрядження, а там вихідні.
Жінка натяк зрозуміла, а оскільки вона нетерпляча дуже, вічно вперед паровоза біжить, вирішила вона сама сходити. Лікарці пояснила, що так, мовляв і так, від аналізів цих майбутнє її єдиної дочки залежить. Бо досі їй ніхто руку й серце не пропонував, а їй двадцять сім уже, дітей заводити пора.
А аналізами цими вирішила перевірити вона зятя майбутнього «на сюрпризи».
Так прямо й сказала!!!
Узяла лікарка листок із цифрами й показаннями, покрутила його, і так, і сяк. Нічого не зрозуміє, навіть «окуляри» начепила. Довго дивилася, відкривши рота, мовчки, як риба у воді.
Теща від напруги аж на стільці вся викрутилася. Тільки скрип-скрип у кабінеті…
І тут лікарка розвела руками:
— Та ні, каже, з сюрпризами у Вашого майбутнього зятя все гаразд, чистий він. А ось онук у Вас буде підвищеної кошлатості. І вуса в нього будуть, як у таргана всі дівчата його. Характер пустотливий, спритний, енергійний, навіть грайливий.
— Що значить підвищеної кошлатості? – дивується відвідувачка.
— Ну, гарненький такий, пухнастий. Вушка у хлопчика невеликі будуть, але сторчма.
У тещі аж піт на лобі виступив, дістала вона носовичок і давай ним обличчя витирати.
— Та Ви не бійтеся, – відповідає молода жінка в блакитному халаті, – ненажерливий, звісно, але в їжі невибагливий.
— Ось, – підняла тещенька палець догори, – це вже добре! Ну а про внучку, про неї що скажете?
— Від такого кота потомство породисте.
— Ось і я кажу, що кіт. Прийде з роботи, поїсть, телевізор увімкне й на дивані розляжеться. А донька моя: «а що ж йому ще у квартирі робити? Вже не пилососити ж?!» А хоч би й пропилососив, не розвалився б.
— Добре хоч не лев чи не тигр, – засміялася співрозмовниця, – а то зжер би вже Вас і кісточок не залишив.
— І то вірно, – погодилася мати дружини.
— А от дівчинка від такого кота розумною буде, тямущою, але при цьому красивою, скромною та лагідною.
— Прямо як дочка моя, – переможно вигукнула матуся.
— Такі особини для спілкування використовують рухи тіла, феромони та різноманітні звуки. І хоч онучки Ваші будуть соціальними істотами, але на гризунів будуть поодинці полювати.
— Це на яких-таких гризунів? – підстрибнула майбутня бабуся, – не треба нам гризунів, у мене чоловік – гризун був, довелося з дому видворити і доньку самій виховувати!
— Ось і внучки Ваші успадкують цю здатність: винищувати домашніх шкідників.
Що там ще наговорила лікарка моїй тещі, та тільки та згоду на розпис у РАЦСі дала.
Із дружиною вже шість років прожили, хлопчик у нас і дівчинка. А кота свого я все життя прямо в морду його руду цілував за те, що в нього такі гарні аналізи!
