— Випадково дізналися, та й відносно недавно, — розповідає подрузі Ганна Олексіївна. — Виявляється, невістка наша пані заможна. Назбирала. І навряд чи б розповіла про це.
— А як же так вийшло? Назбирала до шлюбу чи як?
— В тому й річ, що під час. Свати скупилися дати на перший внесок грошенят, а я вигребла свої заощадження, квартиру в шлюбі вони купили в іпотеку.
Вже й три роки в ній живуть, невістка зараз у декретній відпустці сидить, сама розумієш, дитині півтора року, грошей вічно не вистачає і тут з’ясовується, що в Олени рахунок є.
І на цьому рахунку майже 300 тисяч гривень лежить.
Капало потихеньку, вона збирала, депозити відкривала різні, щоб відсоток був більший. Починалося все з невеликої суми, вона поповнювала.
Син Ганни Олексіївни одружений вже 5 років, у сім’ї донька росте маленька.
Бюджет сім’ї був завжди спільним.
Точніше, чоловік думав, що він спільний, а дружина потихеньку приховувала від нього частину своїх доходів і збирала «подушку безпеки».
— Звичайно, якщо розлучатися, то все одно ці гроші поділяться навпіл, — каже Ганна Олексіївна.
– Але в тому й річ, що й Олена розлучатися не хоче, і сина шкода і маленьку доньку. Зараз у нас прямо гостра фаза конфлікту.
І невістку я зовсім не розумію: навіщо шлюбом ризикувати й провокувати такі ситуації? І за сина прикро.
Старався, підробляв на старенькій батьківській машині ночами, щоб сім’ю утримувати.
— Та вже, в шлюбі приховувати розмір своєї зарплати – дно, — хитає головою подруга.
– Зараз це простіше, звичайно. На картку надходять кошти, хто ж полізе перевіряти? Сім’я ж на довірі будується. Про що дівчина думала?
— Не знаю, про що думала, — відповідає Ганна Олексіївна.
– І що відчувала в той момент, коли чоловік з підробітку повертався о 3-й годині ночі, щоб встати о 6-й і на основну роботу збиратися. І коли він бігав по знайомим позичав на виплату іпотеки – теж не знаю, про що вона думала.
Будь-якій родині в декретній відпустці дуже непросто.
Тим більше, якщо є боргові зобов’язання, а зарплата одна.
У сім’ї сина теж бували важкі періоди: коли переїжджали в нову квартиру й треба було купувати хоча б найнеобхідніші меблі та техніку, коли речі й меблі для малечі купували, коли півроку тому чоловік міняв роботу й на пару місяців залишався без зарплати.
— І тоді, і протягом усіх цих років бувало, що з грошима було туго в них, — згадує Ганна Олексіївна.
– Син позичав у друзів на платіж, я підкидала й не завжди брала назад ці гроші. А Олена сиділа, маючи кошти в загашнику й спокійно на все дивилася.
Ганна Олексіївна виділила синові знову досить велику суму: машина покійного чоловіка багато років стояла в гаражі, бо потребувала ремонту й великих вкладень, а було не до них.
Ганна Олексіївна машину не водить, у її сина на роботі службовий автомобіль, тож навички в нього збереглися, а тут молодий чоловік вирішив, що треба відновити батьківський транспорт і таксувати спробувати, все якась надбавка буде до сімейного бюджету.
Відновили, син підробляє, дуже втомлюється, щоб забезпечувати сім’ю.
Бо після основної роботи підробляє, залишає собі один вихідний день на тиждень, щоб з донькою побути, просто, щоб відпочити.
— Я вважаю, що він не відновлюється за цей вихідний, вічно недоспаний, очі червоні та темні кола під ними. Так, я мати, мені сина рідного дуже шкода. А Олені, виходить, на чоловіка й зовсім начхати, — злиться свекруха.
Історія з вкладом невістки розкрилася випадково.
Чоловік був у шоці, коли виявилися такі запаси багатства в дружини в той час, коли йому мати дрібні борги прощала, коли він ночами не спав, щоб віддати приятелеві вчасно позичені гроші.
Відбулася непроста розмова.
— Просто я не можу так жити, щоб зовсім за душею нічого не було, — сказала Олена.
– Якби я не робила цього таємно, у нас би взагалі нічого не назбиралося. Все б розтратили в нуль. А так – хоч щось відкладено на чорний день.
— Тобто, брехати, приховувати й таємно збирати панчоху – це нормально? — розлютився чоловік.
– Дивитися, як я позичаю – це нормально? Мати зі своєї зарплати викраює для нас – це нормально? І нормально сидіти й підраховувати, скільки там відсотки накапали, поки я не сплю майже ночами – теж нічого?
Ти стільки разів була в курсі, що в мене немає грошей, щоб заплатити за нашу спільну іпотеку й залишити кошти на повсякденні потреби й не запропонувала жодного разу допомогти мені проблему вирішити?
— А як я запропоную? — Олена навіть образилася.
– Гроші лежали на терміновому вкладі, зняти (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) звідти навіть частину – значить, втратити відсоток, суму велику втратити! Ніхто ж не помер, іпотека платиться, з голоду не вмирає ні свекруха, ні ми.
— Тобто, треба було, щоб хтось віддав Богу душу? Олено, ти при своєму розумі? Ти про що говориш? Ти брехала мені про розмір своєї зарплати роками, ти спокійно дивилася, як я здоров’я гроблю, як дзвоню друзям?
Не дуже приємно позичати, між іншим. І не дуже приємно, коли мама гроші не бере назад, які мені дала, хоча я знаю, що вона без заощаджень залишилася через нашу квартиру.
Чомусь ти відмовилася у своїх просити. Напевно, вони в курсі твоїх таємних рахунків були?
— Нічого вони не були в курсі, зате в нас ці гроші в збереженні. Свекруха… могла й не давати, ти б в інших попросити міг.
Син Ганни Олексіївни назвав дружину неприємним словом, вона сльозами залилася.
Зараз не розмовляють.
Чоловік далекий від думки, що треба терміново бігти розлучатися, але й як жити він поки не розуміє.
— Як жити, якщо не довіряєш дружині? — журиться Ганна Олексіївна.
– Не знаю, як вони цю кризу подолають. Але щось мені підказує, що якби не розкрилася випадково ситуація з її заначкою, син би про ці гроші так і не дізнався. Сиділа б і ростила свою подушку безпеки.
Що скажете?
Чи можуть у подружжя бути таємниці одне від одного в плані накопичень, розміру зарплати й заначок, справді великих заначок, а не якоїсь тисячі, захованої між книгами на полиці?
