З Олексієм ми познайомилися, коли обоє приходили в кафе на обід. Ми працювали на різних фірмах, але обідали в одному закладі. Декілька разів ми так зустрічалися, а потім познайомилися і стали краще спілкуватися.
Я працювала ближче до кафе, тому частіше приходила першою робила замовлення і починала обідати, Олексій приходив після мене, робив замовлення і собі сідав біля мене.
А одного разу ми прийшли разом, зробили разом замовлення і я стала діставати гаманець, щоб заплатити за себе. Олексій сказав, що він оплатить все сам, адже він чоловік і так буде правильно.
Я знову ж таки дістала гроші, адже не хотіла, щоб чужа мені людина платила за мою їжу. Та Олексій таки сказав, що заплатить. Я подумала, що 100 гривень і не така вже й велика сума, та й заспокоїлася.
А в неділю Олексій запросив мене прогулятися, посидіти ввечері в кафе, піти в піцерію і замовити піцу.
Фото: авторський контент сторінки “Рідне слово”.
Вечір ми провели гарно: спочатку попили кави, прогулялися в парку, а потім пішли в піцерію і замовили піцу. Весь вечір я хотіла оплатити за себе все сама, та Олексій сказав, що сам все оплатить, адже він чоловік, а потім ми якось розберемося.
Вечір пройшов добре, ми гарно відпочили. А наступного дня зранку мені прийшло повідомлення від Олексія, там було розписано детально всі витрати та номер картки, куди потрібно перерахувати гроші.
Мене це здивувало і водночас засмутило. Я перерахувала гроші Олексію, але на обід більше в кафе не пішла.
В обідню перерву мене він сам набрав і запитав чи я образилася, що він написав за гроші. Якщо так, то, щоб я не ображалася, адже перевірку я пройшла. Але я відповіла, що він її не пройшов. Тоді Олексій сказав, щоб я йому віддала і 100 гривень, які він заплатив за мій обід.
Коли я прийшла додому, все розповіла мамі з татом. Вони довго сміялися, а потім мама сказала, що це ще добре, що він мені квіти не дарував, адже прийшлося б і за них повертати гроші.
Фото: авторський контент сторінки “Рідне слово”.
Оксана завжди свято вірила в одне просте, але, як їй здавалося, єдино правильне життєве правило:…
Є такі жінки, в яких усе розкладено по поличках — і в шафі, і в…
Я завжди думала, що шлюб — це коли двоє будують свій затишний світ, оберігаючи його…
Я стояла на порозі власної квартири і просто не вірила своїм очам. Замість тихого дому…
Життя іноді ділить усе на «до» і «після» за одну коротку мить. Ще весняної пори…
— Бабуся каже, що в тебе нерви геть розхитані, тому тобі треба від мене відпочити,…