Було в мене перше шкільне кохання, з яким пов’язані найніжніші спогади, її звали Христина. На жаль, у десятому класі вона переїхала з батьками до іншого міста, зв’язок загубився.
Після інституту я одружився, з’явилося двоє дітей, але я все одно часто згадував Христю. Пробував навіть знайти через соцмережі, ходив на зустріч однокласників, спеціально ходив, щоб про неї щось дізнатися, але все безрезультатно.
Торік їздили у гості до друга, який купив собі новий будинок. Особливо вразила ділянка навколо, яку робив професійний ландшафтний дизайнер.
Дружина забажала і в нас на дачі зробити щось подібне. Взяли контакти цього дизайнера, по телефону домовилися про зустріч, і так, їм виявилося моє шкільне кохання.
Я розгубився, довелося вдати, що викликали на роботу, і швиденько поїхати. Увечері я передзвонив, і ми ще раз зустрілися вже на нейтральній території.
Говорили до пізньої ночі, і з того моменту я втратив спокій і сон, тільки про цю жінку і думаю. Виявляється, вона всі ці роки теж про мене згадувала, хоч і була заміжня.
Зараз вона у розлученні, дітей немає, живе з мамою. Наче й не було цих п’ятнадцяти років, яких ми не бачилися.
Почуття здійнялися з такою силою, що стримати їх було неможливо. Із дружиною у нас ніколи такого не було, навіть на початку стосунків.
А зараз і поготів, живемо більше за звичкою та заради дітей, а так у кожного своє життя. У мене й раніше траплялися зради, але це не той випадок.
А Христина одразу дала зрозуміти, що налаштована лише на серйозні стосунки, і запасним аеродромом ставати не збирається. Я, в принципі, не проти з нею одружитися, але дуже багато проблем виникне при розлученні.
У нас із дружиною спільний бізнес та й діти, боюся, не зрозуміють, особливо донька. От і не знаю, що робити.
Почати все спочатку та пожити для себе чи залишити все як є? Я кохаю Христю, з нею почуваюся наче щаслива дитина.
Вона мене розуміє навіть коли я мовчу. Я маю бажання зробити для цієї жінки все можливо.
Навіть якщо в мене не буде можливості з родини, я вже обираю будинок для Христі. Вона мріє про свій невеликий будинок, де зможе власноруч зробити ландшафтний дизайн.
Чи не зійшов я з розуму, що хочу зробити такий подарунок для неї? Мені дуже хочеться зробити їй приємне.
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…