Карині й на думку не спадало обурюватися, коли свекруха, ще до реєстрації шлюбу, сказала, що вони можуть заїхати в її однокімнатну квартиру, але тимчасово.
На її погляд, це була велика допомога: вони зможуть, не витрачаючи грошей на орендоване житло, накопичити на свої квадратні метри.
Мама чоловіка ще працює і одразу озвучила, що однокімнатна, яка дісталася їй у спадок від матері, — це надбавка до її пенсії, коли вона закінчить працювати.
З чоловіком вони вирішили, що поки не стануть на ноги, дітей поки що заводити не будуть. Час у них є. Карині зараз 27 років, заміжня вона два роки.
Донедавна проблем із родичами чоловіка у жінки взагалі не було ніяких, нормальні стосунки зі свекрухою та сестрою чоловіка.
Старша сестра чоловіка майже рік тому розлучилася, її сину 3 роки, він ходить у садочок.
Живе Юля, як звуть зовицю, окремо. У шлюбі жила у двокімнатній квартирі чоловіка, зараз просто пішла у свою власну дошлюбну однокімнатну квартиру. Чому в сестри чоловіка є житлоплоща, а в чоловіка Карини немає? Усе просто. Вони від різних шлюбів.
— Із першим чоловіком свекруха розлучилася, — розповідає молода жінка. — Він живий-здоровий, доньці на 25 років квартиру подарував. А батько мого чоловіка пішов з життя, коли чоловікові було всього 14 років. Бабуся його жива була донедавна, але вона спадок залишила молодшій доньці.
Юля вийшла на роботу ледь не одразу після розлучення: необхідність. Сина віддала в приватний садочок, із колишнім домовилася, що той платитиме аліменти з урахуванням цієї обставини.
Але тепер уже хлопчик ходить у муніципальний садок.
Карина останні півтора року працює віддалено. Для роботи їй потрібна відносна тиша, щоб зосередитися, і ноутбук. Робота в неї не протікає рівномірно: то густо, то порожньо.
Може цілодобово сидіти, не підводячи голови, може цілодобово фактично лише наглядати. І необхідність виходити з дому така ж нерівномірна. Звикла.
У середньому все одно за грошима виходить так, що отримує вона більше, ніж коли працювала в ритмі 5/2.
— Карино, виручи, — звернулася до неї вперше Юля через якийсь час після виходу з декрету. — У сина карантин, так, таке, як виявилося, у приватному саду теж буває. А мені кров із носа треба бути на роботі.
Карина до дітей ставиться позитивно: у самої є старша сестра, теж у розлученні, племіннику 6 років. Спільну мову із сином сестри вона знаходила — цікавий малюк.
Якраз із роботою в неї було в ті дні загалом-то «лайтово», вона погодилася, і півтора тижні сестра чоловіка привозила свого сина до неї.
Гуляли, спали, обідали, жодних проблем не було. Зовиця гаряче дякувала, по закінченні карантину вона привезла дружині брата набір доглядової косметики й коробку цукерок.
Свекруха посміювалася, що в Карини «курс молодого бійця», і теж була задоволена, що Карина виручила її доньку.
Надалі Карина не так подовгу, але теж виручала сестру чоловіка з дитиною, навіть ночувати в себе малюка вони з чоловіком залишали.
Можна ж зрозуміти: Юля молода жінка, іноді хочеться з подругами зустрітися, кудись сходити на запрошення, живуть неподалік одна від одної. Та й зрештою після розлучення має бути й особисте життя.
Сестра самої Карини теж після розлучення живе окремо, чоловік купив їй із сином студію, щоправда, майже на Кільцевій, але все ж. Сестра працює, рідний племінник теж ходить у садок.
Сестра по допомогу звертається рідко: її, в основному, рятує у випадках форс-мажору колишня свекруха (мама сестер живе в передмісті, їй їхати майже півтори години на маршрутці й електричці, потім ще й на метро, мама ще й працює).
— А тут вийшло так, що в сестри по-жіночому проблеми, у лікарню запропонували лягти, свекруха її з диким бронхітом, мама на роботі, — продовжує Карина. — Ну, до кого ще звернутися? Природно, до мене. З тим же самим проханням: п’ять днів племінник має пожити в мене, у нас. На вихідні колишній погодився його забрати. У садок мені возити хлопчика — абсолютно не варіант, далеко.
Карина прийшла сестрі на виручку.
А на третій день племінника невістки в квартирі застала свекруха й влаштувала несподіваний скандал.
— Це ще що таке? Та він же мені всю квартиру рознесе, увесь ремонт спаплюжить, усі меблі заляпає. Карино, я все розумію, але я господиня квартири, треба було мене запитувати. Ні, ні, і ні, я не бажаю потім за чужим хлопчиком ремонт робити.
Племінник — нормальна дитина, жодних проблем у нього немає, немає навіть горезвісної гіперактивності. Так, метушливий, допитливий, точнісінько такий самий, як племінник чоловіка.
Тільки на два роки старший. Усе розуміє, не пустує, нічого не псує спеціально. На запитання про те, чому свекруха не побоюється за свою квартиру, коли Карина сидить у ній із її онуком, послідувала відповідь:
— Тому що це мій рідний онук, якщо він навіть щось зіпсує — це зовсім інша справа, а тут — чужа дитина. І взагалі, мій монастир, мої і статути в ньому.
Карина мовчки зібрала речі, свої та племінника, взяла ноутбук, викликала таксі й поїхала: досиджувати із сином сестри в квартирі сестри.
Чоловікові написала повідомлення, сестру попередила. Чоловік увечері теж приїхав у студію — до дружини. Вчинку матері він не зрозумів, посварився з нею.
Зовиця подзвонила з наїздом, що не можна просто так повертатися спиною до матері чоловіка, яка так багато для неї робить.
— Що це таке? — розвернулася мовчки й пішла!
Після дзвінка Карина ж попередила чоловіка, що з сином Юлі вона більше не сидить. Теж із принципу. Чоловік погодився.
Нагода трапилася за місяць.
У зовиці відбулося весілля подруги, за містом, із ночівлею та без дітей. Урочистість із п’ятниці до неділі. Свекруха працювала в п’ятницю, і субота випала теж робоча.
Тому Юля звично написала дружині брата, а отримала відповідь: «Ні, не можу, не їду. Просто не можу».
— Звісно, усі прекрасно зрозуміли, в чому справа, — усміхається Карина. — І всі образилися. І свекруха, за те, що я її доньку не виручила вкотре, і зовиця, яка, мабуть, вважає, що я вже зобов’язана, якщо живу в квартирі її матері. Але проблема в тому, що я тут не одна живу. Тут живе свекрушин син і зовичин брат.
Він не може посидіти з родичем? А до мене які претензії? Почнуть квартирою козиряти — не питання, з’їдемо. Але поки мовчать. Просто стосунки зіпсовані.
Зіпсовані стосунки, як вважає невістка, самими родичками чоловіка.
Вона допомагала, входила в положення, а свекрусі завадив маленький хлопчик, чужий племінник.
Тепер, якщо сестра просить посидіти з дитиною (зрідка), Карина просто бере ноутбук і їде до неї.
Ця ситуація чудово демонструє, як двоєдушність може знищити добрі стосунки. Допомога йшла від чистого серця, але була знецінена через поділ на «своїх» (внук, який має право псувати майно) та «чужих» (племінник, який є загрозою для ремонту).
Як ви вважаєте, чи правильно вчинила Карина, що одразу спакувала речі й поїхала до сестри, чи треба було проковтнути образу й дочекатися чоловіка?
